Фанатка

________♡________
 

Опинившись у аеропорту Лондона дівчина відчула прохолодний вітерець, це змусило Елі накинути бомбер. Дістав свій мобільний Елізабет відкрила телефону книгу і набрала номер місіс Боулі.

- Привіт люба, як ти? - було десь о пів на шосту ранку, але голос Боулі старшої звучав нібито вона вже давно прокинулася.

- Привіт, я вже долетіла, зараз буду їхати на квартиру. Ти давно прокинулася?

- Хвилин тридцять назад, дурний сон наснився, ось і прокинулася. - Елі знала, що у матері проблеми зі сном, але кожного разу коли дівчина хотіла поговорити про це, її мати змінювала тему.

- Випий чай з ромашки, це має тобі допомогти.

- Елі, ти знову починаєш? - голос на тому кінці трубки став трохи грубим.

- Мам, я хвилююся за тебе! Просто випий той чай і все.

- Гаразд. Спокійної дорогі тобі люба.

- Дякую. Цьомаю тебе. - відносини Елі з мамою були досить добрими, звісно їх неможна було назвати подругами, але звання "Мати і донька року" вони могли отримати. Хоча у Елі було багато секретів які вона точно нікому би не розповіла.

До тимчасової квартири Елізабет могла доїхати за десять хвилин на таксі, або ж за двадцять п'ять, але на автобусі. Різниця за проїзд була досить великою, тому Елі вирішила дочекатися автобуса, тим паче, що чекати не більше п'яти хвилин.

Дотягнув свої дві валізи до зупинки, дівчина вирішила посидіти.

- Куди прямуєте? - Елі підняла погляд і побачила перед собою чоловіка, він не виглядав дуже доброзичливим. Елізабет трохи злякалася, навколо нікого не було, в разі чого навіть на допомогу не покликати.

- Ви це мені? - ввімкнути режим тупої блондинки завжди рятував Елі у такі моменти. Дівчина була блондинкою, в неї від природи такій колір. Вона була досить розумна, але стереотипи людства важко пересилити.

- Ні, з отим чоловіком! - Елі поглянула туди куди вказав чоловік, але там нікого не було, - Жартую я! Звісно вам красуня.

- Хах, смішно. - зовсім ні, навпаки його поведінка лякає. - Я їду до мами, її нещодавно перевели до поліції Лондону. - талант брехати йде у комплекті з талантом писати.

- То вона в вас на стражі закону?

- Так! - ця новина змусила чоловіка відійти від Елі, тож вона смогла спокійно видихнути.

- Гарного дня, красуня. - с цими словами чоловік пішов геть і якраз під'їхав автобус Елізабет.

Десь на третій зупинці автобус був повністю переповнений, дівчина раділа що вона встигла зайняти місце.

---

З моменту приїзду Елізабет до Лондона пройшло трохи більше трьох годин. Зараз дівчина готувала собі їсти на просторій та світлій кухні. Одним з хобі Лізі була кулінарія, вона обожнювала готувати різні страви. 
Собі на обід дівчина готувала запечену картоплю с сиром та грибами. Запах їжі заполонив усю кімнати, через це Елі ще більше хотіла їсти, а не розкладати речі по місцям. Неочікувано в двері дівчини подзвонили.

- Дивно, я нікого не чекаю. - встав з підлоги дівчина підійшла до дверей і подивилася у вічко. - Ви до кого? - по ту сторону дверей стояла дівчина десь такого же віку, як і сама Елізабет, в руках вона тримала пакет.

- Доброго дня, я ваша сусідка з п'ятдесят сьомої квартири! Моя мама попросила занести вам пончики в знак привітання. - вона виглядала милою, тож Елі відкрила двері.

- Привіт, я Елізабет! - дівчина посміхнулася.

- Я Мікаель, але можна просто Міккі!

- Приємно познайомитися! Дякую за пончики! - Міккі віддала пакет Елі.

- Не має за що, сподіваюся ми знайдемо спільну мову! - Елі стало трохи ніяково, адже вона нічого не могла запропонувати Міккі, у неї навіть чаю не було, вона ще не ходила до магазину.

- Не хочеш зайти до мене? У мене не має чаю, або кави, але я готую запечену картоплю с сиром та грибами.

- Пахне смачно, тому відмовлятися було би неввічливо та і тупо, адже запах у того що ти готуєш просто бомбезний! - Елі зраділа такому компліменту.

Зачинив двері за новою знайомою Елі вибачилася за незручності, усі її речі лежали по всій підлозі.

- Прошу тебе, це такі дрібниці, у мене в кімнаті часто таке відбувається! - Міккі сіла на вільний стілець.

- Ви давно живете тут з сім'єю? - Елізабет намагалася трохи прибрати поки розмовляє з Міккі.

- Приблизно три роки, ми переїхали сюди коли мені було шістнадцять. А ти чому вирішила переїхати?

- Я вступила до групи письменників, тому мені довелося переїхати сюди!

- Ти пишеш? Що саме?

- Романи. - Міккі перша людина якій Елі чесно розповідає про своє захоплення, тому вона трохи нервує.

- Це так круто! В тебе є закінченні роботи?

- Так, я навіть деякі публікувала на сайт.

- Що за сайт? - вона дістала свій телефон і віддала його Елі. - Знайди будь ласка.

- Гаразд.. - дівчина відчула як усе тіло заклякло через те, що вона почала нервувати, але швидко оговталася. - Зачекай.. в тебе є цей додаток! Ось він.

- Цим краще, знайди тоді свій роман. - Елі швидко набрала назву свого роману і побачила там червону лінію, це лінія означала що книгу вже прочитано, вона перейшла на свій профіль, Міккі була підписана на неї.

- Міккі, виходить ти моя фанатка? - Елі повернула телефон володарці.

- Ти ЛіЛіБоу? Нічого собі! Твої романи просто крутецькі! Я читала твоє "Місячне сяйво" три рази!

- Серйозно? - досить довго Міккі приходила до тями після такої новини, навіть за їжею вона продовжувала хвалити роботи Лізі. Це трохи нервувало дівчину, але все ж такі було приємно знати що хтось дійсно любить твої романи.

Елі буда настільки захоплена розмовою з новою подругою, що навіть не помітила як годинникова стрілка опинилася на п'ятірці.

- Ого, вже пів на шосту! Тебе мама не буде сварити?

- Не переймайся, усе добре.. Але мені дійсно вже краще піти. Я дуже рада, що ти переїхала саме сюди!

- А я рада, що моєю сусідкою виявилася саме ти. Дякую за чудовий перший день у Лондоні!

- Хочеш зробити його ще краще?