Пілотна

    ________♡________

Події відбуваються у маленькому містечку Індіани.

- Мамо, я їду до Лондона лише на три місяці, потім на канікули я повернуся до вас. Не потрібно так нервувати!

- Це надто довго, я буду на нервах якщо ти не будеш відповідати на мої дзвінки або sms!

- Ох, мамо, на дворі двадцять перше століття, вже не має такого як було у твою молодість. - Елізабет завантажила останню валізу з речами у таксі.

- І що? Ти хочеш сказати що я не маю хвилюватися через тебе? Ти моя донька я фізично не зможу "не хвилюватися"!

- Добре, добре, я тебе зрозуміла. — дівчина підійшла до жінки, — Відповідати на усі дзвінки та повідомлення! - поцілував маму в щічку дівчина відчинила двері автомобіля.

- Подзвони як будеш в аеропорту.. І коли будеш сідати в літак, гаразд?

- Звісно, матуся! - обійняв її на прощання Елізабет сіла в таксі.

- В аеропорт? - дівчина подивилася на водія і подарував йому чарівну усмішку відповіла.

- Так сер! - водії завів мотор автомобіля і вони вирушили до місця призначення.

Місіс Боулі проводила поглядом таксі в якому сиділа її донька, після чого повернулася до будинку.

- Поїхала? - жінка подивилася на того хто сидів на дивані.

- Так. Ти міг хоча би попрощатися з Елізабет? У вас погані відносини, але ти мій чоловік, вона змирилася з цим, а ось ти чомусь не хочеш ставитися до неї хоча б з невеликою повагою! - місіс Боулі пішла до кухні, а чоловік так і залишив пані без відповіді.

Таксі дівчини їхало досить швидко, вона іноді не встигала навіть розглядати цікаві краєвиди у вікні. Проте Елізабет встигала записувати усі свої думки щодо її нової книги, вона ще не придумала назву, та й сюжет не до кінця вигадала, але це не заважало їй писати.

Мрія Елізабет Боулі - стати відомою письменницею, щоб її книги перекладали на багатьох мовах, та чекали кожен її роман з нетерпіння. У дівчини вже було близько трьохсот фанатів на анонімному сайті письменників, її нікнейм був "ЛіЛіБоу" і вона навіть опублікувала три свої романи, вони були коротенькі, але з непередбачуваним сюжетом. Елі не буда впевнена в тому що її книги дійсно мають цікавий сюжет, але один критик с того сайту часто хвалив її маленькі оповідання. Закрив свій ноутбук дівчина сховала його.

В голові Елі було багато думок, але не одну з них вона не могла упіймати на довго. Квартиру у Лондоні їй допомогла зняти мама, тому з житлом проблем не мало виникнути. Що стосується грошей вона була не впевнена, що їх вистачить на довго, але в планах дівчини було знайти роботу та почати самостійно заробляти на свої "хотілки" оскільки вона вже доросла.

Таксист допоміг Елізабет з її валізами, тоже дівчина вже стояла в черзі на посадку. Перед нею було близько п'ятнадцяти людей, дівчина вирішала написати мамі, телефонувати було не зручно, оскільки тут було надто гучно.

"Через хвилин десять вже буду у літаку. Люблю тебе ♡"

"Будь обережна, я вже нервую^^ І я тебе люблю♡"

Сховав мобільний у кишеню Елі знову поринула у вирій своїх думок. Неочікувано для самої Елізабет вона вже стояла на контролі пропуску та давала свій білет та паспорт.

- Усе добре, можете проходити. - сухо сказала жіночка, але Елі не стала її засуджувати, адже вона скоріше за все працює без вихідних ось і втомилася.

Опинившись на борту літака дівчина знайшла своє місце і хотіла сісти туди, але побачила що там сидів якийсь чоловік.

- Вибачте.. - чоловік подивився на Елі. - Це моє місце!

- Чого одразу підіймати крик? Сядь поруч і все.

- Ви зайняли моє місце, будь ласка звільніть його! - Елі не розуміла чому чоловік веде себе так нахабно.

- Кицю, так і бути, зроблю це лише ради тебе. - він підняв свій зад з її місця біля вікна і Елі спокійно його зайняла. Як виявилося місце чоловіка було через одне від неї, одже він пропонував зайняти чуже місце. 
Хоча це зовсім не має значення.

Вдягнув навушники Елізабет поринула у вирій сновидіння. До Лондона летіти більше шести годин, в дівчини досить часу щоб поспати.