«Pretty When You Cry» від Lana Del Ray.
Ранок понеділка був схожий на кисіль: густий і майже непроглядний туман за вікном просочувався крізь вікна багатоповерхівки і повільно перетворювався у морок всередині моєї голови. Вночі я майже не спав, довго не міг заснути, думав про Єву Євгенівну і про те, що буде, якщо я збожеволію.
Батьків уже не було вдома, ще до світанку вони вирушили в аеропорт. Цей тиждень вони проведуть на великій віллі у друзів десь на Сардинії, з тосканським вином, довгими вечорами і легкими танцями під музику Рея Чарльза. Мамина записка на столі у моїй кімнаті розповіла про те, що треба готувати, коли забирати речі з хімчистки, як поливати квіти і де купувати свіжі фрукти. У конверті над запискою було повно грошей.
Їсти зовсім не хотілося. Я зварив каву і, гріючи долоні теплою чашкою, довго дивився у вікно. Єва Євгенівна не йшла мені з голови. Я поцілував вчительку. І зробив би це ще раз. І ще раз. І ще.
Музика у її навушниках звучала занадто гучно, і я розібрав заводну «Dead Disco» від «Metric». Агнешка вставила ключ у щілину, але, здається, не збиралася його провертати. Так і стояла, втупившись у коричневу безодню вхідних дверей.
... далі буде