Розділ 16. Політ в нікуди

     Отже, втікачі вкотре стартували. Колективно було прийнято рішення поки що рухатися паралельно до метеоритного потоку. Але летіти вперед чи назад було поки не вирішено. Їхній корабель завис над орбітою Шимана. Це незрозуміле з логічного погляду рішення було обумовлено необхідністю взяти на борт Горвіна. Дерек-18 уже знав чудову новину про ліквідацію їхнього переслідувача. Проте, яким чином можна було рятувати офіцера, було поки що незрозуміло.

     Гамідор пояснив, що Горвін зараз перебуває на значній відстані від них. І, якщо повертатися за ним до Землі, то вони втратять навіть ту швидкість, яку їм вдалось важко розвинути. 

     – А вона хоч наближається до швидкості світла? – запитав Дерек-1. 

  – Смієтеся? Я ж пояснював, що в такому разі ми маємо неймовірно ущільнитись, поважчати і зменшитись. А хіба таке відбувається? 

   – Звідки ми знаємо? Як ми дізнаємося, що таке станеться з нами? Ми ж не побачимо себе ззовні? – заперечив Дерек-1. 

   – Я гадаю, що наші організми, у кращому разі, відчують, що відбувається щось не те. А у гіршому, ми взагалі загинемо дуже скоро! Тож, зрозумійте нарешті, що у нас немає ресурсів, щоб збільшити швидкість. 

 – Що ж тоді виходить? – заволав емоційний Юніс-1. – Тоді й годі смикатись! Все одно шансів врятуватися немає! 

  – Шанси завжди є, – заперечив Гамідор.

  – Які? 

  – Гадаю, залишається сподіватися на диво, – висловив загальну думку Дерек-18. 

  – Диво? Ви серйозно! У наш час? – обуренню хлопця не було меж. 

  – Так! Припини паніку! З нами жінки. Давай-но, хоч їх не лякати. 

 – Як вийде, так і вийде. Але, поки ми живі – сподіваймося! – наполегливо намагався його заспокоїти Джим. 

 – І якщо, все одно, ми не можемо збільшити швидкість, значить, Горвіна будемо рятувати звичайним шляхом. Повернімося за ним, – жорстко заявив Каррінгтон.

   Гамідор схвально кивнув і пішов до пілота міняти курс.

   Горвін у цей час летів у напрямку Шимана, який проявився в нього на інтерактивній системі координат. Його автоматика рухалася заданим курсом, тому офіцер був безсилий щось змінити. У своїх радіоперемовинах з Джошем він суворо виконував інструкції Валентайна. 

     – Ти можеш скопіювати зображення робочої панелі і такого приладу? – спитав Джош.

    Горвін ретельно виконав прохання колеги і задумався про іронію долі. Треба ж! Лише рік тому вони з Валентайном були непримиренними ворогами. А зараз разом працюють у бюро, і відмінно ладнають один з одним! Працювали, на жаль… Що тепер буде з усіма його друзями?

    Все життя Горвін був одинаком, зацикленим на роботі. Його цілком влаштовувало таке життя. Та він і розумів, що в його випадку просто не можна мати міцних стосунків. Завжди мав шанс, що вороги зможуть його шантажувати близькими. І тільки-но почавши працювати в бюро дезорієнтації, він зрозумів, як чудово мати друзів, на яких можна було покластися та яким можна було б довірити своє життя.

    І хоча у нього був досить холодний темперамент, і він не відчував потреби в близькості до жінок, він став просто звертати на них увагу. Тепер йому було приємно усвідомлювати, що в колі його спілкуванні є такі чудові дівчата, як Деребі і Ніколь. Останнім часом, незважаючи на жахливі катаклізми, що творилися довкола, світ довкола нього розквітнув різноманітними фарбами. І це його тішило. Зараз він був щасливий, що зміг ліквідувати Гарнебі, який загрожував його друзям. А там, будь, що буде! Якщо загинуть обидва світи, то це буде всесвітня катастрофа. То загинуть всі, а отже, й він! А, якщо вдасться вижити його друзям, можливо, вони зможуть започаткувати нову людську цивілізацію, якій не доведеться проходити еволюційний період? Якби він знав у цей момент, наскільки примарною була ця надія...

   Джош із деяким хвилюванням повідомив Горвіну про те, що їхня стиковка, за розрахунком, відбудеться за кілька годин. Оскільки офіцер не був космонавтом апріорі, він просто автоматично сприйняв цю інформацію. Але Валентайн, Гамідор і Роси хвилювались за багатьма моментами. Корабель, на якому летів Горвін, не був заздалегідь підготовлений до тривалого польоту, оскільки Арчи-18 вважав, що той потребує доопрацювання. Тарілка вдало впоралася з імітацією інопланетного вторгнення під час допомоги “СВАТівцям”. Але її ніхто не планував терміново посилати в далекий космос. Звичайно, мінімальний резерв палива, повітря, води та продуктів був. Але, Арчибальд хвилювався, що якщо щось піде не за планом, запас може виснажитися, і Горвін залишиться ні з чим. Гамідор, пілот, Роси, Дереки, Джим і Юніси безперервно спостерігали за координатною сіткою і намагалися розглянути через головний ілюмінатор "Зоряного" дрібний корабель Горвіна. На межі інтерактивної панелі планшета пілота нарешті з'явилася зелена крапка. 

    – Є! – радісно вигукнув командир. 

    – Але він ще так далеко, – заперечив Юніс-18. 

    – Нічого, я гадаю, що тепер він протримається, – заспокоїв його пілот.

  Дерек-18 нервово міряв кроками головну рубку. Він відчував особисту відповідальність за життя офіцера. Хоча той прийняв самостійне рішення переслідувати кілера, але керувався він турботою про колег, і в першу чергу про нього і Деребі. І якщо з Горвіном щось трапиться, то ні Дерек, ні його дружина не зможуть пробачити собі такої жертви їхнього помічника!