Розділ 15. Життя та смерть

     Незабаром всі, хто побував на Шимані, повернулися на “Зоряний”. Там на всіх чекала нова несподіванка. 

     – Подивіться на карту! – радісно заволав один з Росів, побачивши Дереків, що увійшли до головної рубки. 

     – От тільки не кажи, що трапилася чергова космічна гидота, їх і так вистачає, – похмуро пробурмотів Каррінгтон-18.

     – Навпаки!

    Усі підійшли до Росів. 

    – Дивіться, що на моєму планшеті, що на його, видно і Шиман, і другу землю!

    – Що? – здивувалися всі. 

    Справді, на протилежному боці від Шимана тепер визирало туманне зображення Землі-18.

    – Що це означає? 

    – Що обидва світи максимально зблизилися, – пояснив Арчібальд-18. 

   – Ні, поки що – ні. Коли вони максимально зблизяться, зображення, мабуть, має стати таким самим чітким, як і у нашому світі, – заперечив його двійник. 

    – І тоді настане повний кінець! – похмуро ляпнув Джим-1. – Тільки-но  уявіть, що зараз відбувається у наших світах. Катаклізми досягають свого апогею!

    Багато хто з присутніх здригнувся, уявивши цю картину. 

    – Потрібно терміново щось робити! – вигукнув Дерек-18.

  Його кипучій натурі була ненависною сама думка про те, що вони можуть бездіяльно спостерігати загибель своїх світів. 

  – А, може, настав час визнати, що не все в наших силах? І що ми не можемо врятувати світ? – з відчаєм запитала Ніколь. 

   – Ні, ми так не можемо, – відповіла Деббі. 

   – Саме в цьому ми і є – справжні люди. Давайте намагатись щось зробити, –  запропонував Юніс, й зрадів, помітивши на борту Хеллі. 

   – Ми так і не вирішили питання із досягненням швидкості світла, – визнав Росс. 

   – Ми вже говорили про це. Це нереально, – докірливо відповів Гамідор. 

   – Тоді давайте рухатись хоч із максимально можливою швидкістю, – уперто наполягав Дерек-1. 

   –  Та вона смішна. До того ж, погляньте у вікно, – відповів розчарований Росс-18. 

   – А що там? – усі висипали на оглядову палубу. І тут же зойкнули від захоплення і жаху.

   Величезні хвостаті зірки висіли над ними, здавалося, на відстані витягнутої руки. Їхній розмір вражав. Але всі розуміли, що насправді вони набагато більше, ніж здавались. До того ж, їх було безліч. Безпрецедентна виставка зірок тривала безкінечно.

  Молоді люди були спантеличені. А що станеться, коли хвіст цього метеоритного дощу все-таки закінчиться? Чи настане остаточна змичка світів, яку не всі люди зможуть пережити? Чи всі загинуть одразу? 

    – А що це навколо зірок? – раптом спитала Тара, вказуючи на потік. 

    – Ти маєш на увазі зоряний пил? – уточнив один із Росів. 

    – Я не знаю, що це таке. Я маю на увазі білу субстанцію навколо них, – відповіла жінка. 

    – Це – досить густі скупчення пилу, – пояснив Арчибальд-1. 

    – Чому ти звернула на неї увагу? 

    – Не знаю, – знизала плечима Тара. – Просто гарно. Але його стало якось … багато. Ось і помітила. 

   – Ну, це, напевно, через те, що зірки наблизилися, от і здається, що його багато, – спробувала дати пояснення Деббі-Ізу. 

   – Пилу завжди багато. А в цьому метеоритному потоці, дійсно, більше, – повільно заговорив Росс-18. – Можливо, це таки має значення для нас. 

   – Погане чи хороше? – уточнив Дерек-18.

   – А, ось це поки що незрозуміло.

   Його дружина знала, про що він говорить, тому схвильовано посміхаючись, поквапилась у каюту своєї сестри. Навіть зараз, їй дуже хотілося, щоб і всі інші були такі щасливі, як вона з Дереком.

  Командор Гамідор поважно пройшов уперед і проголосив, що має право укладати шлюби. І саме сьогодні він буде щасливий з радістю виконати такий значущий обов'язок.

   У цей час наречені, одягнені в чудові весільні сукні, завершували підготовку до церемонії. І вже за кілька хвилин, не дивлячись на підвищену гравітацію, відчуття втоми і депресію, дівчата змогли взяти себе в руки, і посміхаючись, урочисто вийти до майбутніх чоловіків. Сапфір до нареченого вів Джим-1, Ніколь - Джош-18, а Анаїс-Джим-18.

    Поки основний склад корабля "Зоряний" вирішував термінові питання зі стартом, інша частина екіпажу була зайнята підготовкою до весільної церемонії. Зрештою, старт відбувся, і більша частина команди зібралася у головній каюті. 

    – Друзі! Ми вже в польоті, щоправда, незрозуміло куди. Але це вже другорядна справа. А зараз давайте доведемо всім неприємностям світу, що їм не вдасться зламати людей. Поки що життя триває. І ми житимемо, і радітимемо. У командира корабля є оголошення, – урочисто промовив Дерек-18.

    Всі наречені виглядали дуже ніжними, навіть високоповажна тітонька. Усі чоловіки виглядали гідними своїх обраниць.