Розділ 11. Падаючі зірки

     Деребі-Смарагд сиділа біля вікна. Вона дуже втомилася за цілий день. Адже, незважаючи на загальний апокаліпсис, кінець якого був так і не зрозумілий, бюро продовжувало працювати. Дівчина сподівалася, що найкращі вчені планети зможуть вирішити планетарну проблему, і тому її бюро мало продовжувати працювати. Та й просто треба було гроші заробляти, адже їхні колеги не мали такого статку, як вона і Дерек.

     Вона вже поспілкувалася з Анаїс, і зі своєю "сестричкою" - Сапфір, як вона тепер називала свою двійнятку. Було вже майже опівночі. Але її чоловік затримувався. Дебі не ображалася. Весь час, після незрозумілих подій у підводному гроті, він намагався бути поруч. Сьогодні він взагалі здивував її, коли став щиро вибачатися за колишні звинувачення.

     Деребі треба було переосмислити все, що сталося. І просто їй хотілося відпочити. За цілий день вона втомилася боротися з гравітацією, що значно посилилася. Сила тяжіння, зрозуміло, не настала зненацька, а поступово зростала. Але саме сьогодні її відчули всі. У дівчат виникло відчуття, ніби вони цілий день таскали величезне каміння, хоча, насправді, вони провели робочий час біля моніторів.

    Вид нічного неба її заспокоював. Дівчина сіла біля вікна і замріяно зазирнула на зоряне небо. І раптом, ліворуч, на лінії, де вгадувався обрій, вона побачила величезну витягнуту блідо-рожеву зірку. Вона була схожа на зображення комет з витягнутим білим хвостом. Деребі почала фотографувати це диво зоряного неба, а потім зателефонувала Дереку. 

      – Включи новини, там про це говорять, – скоромовкою відповів той і вимкнувся.

   Оскільки дівчина була далека від астрономії, то вона ввімкнула канал новин і почала слухати диктора. Той говорив, що жителі центрального континенту можуть вже зараз спостерігати появу зоряного потоку Аріелід. І якщо не спати всю ніч, то можна буде побачити появу інших зірок.

     "Спробувати не спати чи що?" – подумала Деббі. 

     Чудова думка. Вона завжди була такою правильною пай-дівчинкою. Чому б тепер трохи не… Вона навіть не могла підібрати відповідного слова. Чи не побешкетувати наразі? Пошаленіти? Саме так! Коли, як не зараз? Тим більше, що їхній світ справді може знаходитися на краю загибелі. А що ж буде, якщо людство справді не зможе себе врятувати?

     Вона спробувала уявити, як виглядатиме їхній загиблий світ. І тут же схаменулась. Та ніяк він не виглядатиме! Його просто не буде! Ні-ні, цього ніяк не можна допустити! Адже вона, й її чоловік, і всі їхні друзі, їхні двійники з паралельного світу так мало прожили і так замало встигли зробити! Але що ж вони можуть? Як вони можуть зарадити цьому? Адже вони у справах планетарних катастроф не фахівці?

       Уявлення про похмурий кінець цивілізації та посилена гравітація зробили свою справу. Повіки Деббі ніби налилися свинцем, і всупереч своєму бажанню не спати, вона заснула прямо біля вікна. Тут її й виявив Дерек, який повернувся за годину додому. Він дбайливо відніс дружину на ліжко, ліг поруч і міцно обійняв її. Сьогодні він дав собі слово, що завжди віритиме Дебі, і захищатиме її, навіть, якщо це залишиться робити недовго. Рос щойно засмутив його своїми попередніми висновками, за якими їх Землям загрожувала загибель. За його математичними підрахунками, ймовірність кінця становила 99, 95%. Свому вченому Каррінгтон довіряв повністю. І тому Дерек хотів провести з дружиною максимально можливий час, що залишився ним.

     Наступного дня потік Аріелід побачили навіть ті, хто міцно спав уночі і нічого не знав із новин. Тепер яскраві різнокольорові комети прокреслили майже весь видимий небесний простір.

    Ніколь і Сапфір захоплювалися їх виглядом, незважаючи на попередження Росса про те, що ця краса здатна всіх занапастити.

    Деребі-18 та її "сестричка" з матінки Землі дивувалися тому, що величезні зірки тепер майже не рухалися небосхилом. Але ж, теоретично, це був зорепад! Дівчата читали, що у старі часи зорепади відбувалися майже завжди. І люди навіть загадували бажання на падаючу зірку. Однак, Рос говорив, що насправді ці зірки не долітали до Землі, а згоряли в атмосфері. І все ж обидві визнавали, що не є астрономами, і їм було б цікаво дізнатися точку зору фахівців.

     Добре, що довго чекати не довелося. Вже зранку всі канали новин тільки й говорили про небесні явища. Виявилося, що й астрономи теж були вражені, не менше, ніж люди. Потік Аріелід поводився зовсім нетипово. Він не був схожим на звичайний метеоритний потік. Зазвичай, потім метеорів проходив паралельно орбіті Землі, іноді дрібні метеорити могли притягуватися і згоряти у верхніх шарах атмосфери. Але Аріеліди максимально наблизилися і ніби завмерли на місці. 

    – Насправді, я так розумію, що просто їхня швидкість збіглася зі швидкістю обертання Землі, поважно сказав Росс, дивлячись на екран. 

      – І що тепер? – з тривогою в голосі спитала Ніколь.

     Арчибальд знизав плечима. 

   – Жах просто! З одного боку, це все так гарно! А з іншого, все тіло налито вагою, – скаржилася Сапфір. 

    – Згодна. Я почуваюся на вісімдесят років, – зітхнула Смарагд і відразу схаменулась. 

    А що тоді говорити таким людям, як “їх” Анаїс чи Гуго Марчелло? Адже вони й так уже у віці? Як їм зараз? Деребі-18 поспішила зв'язатися з тітонькою і дізнатися, як почувається. Звісно, Анаїс намагалася триматися, але за її голосом і виглядом було вочевидь, що вона просто намагається не засмучувати свою Деб. Дівчина ж зрозуміла, що Анаїс теж треба терміново помістити поруч, щоб можна було в разі чого швидко надати тій допомогу.