Розділ 3. Похід

     Дівчина була роздратована тим, що їй дісталася друга роль у їхній подорожі. Це Деребі хотіла його провчити та зайняти лідерське місце в їхній експедиції. От уже цей бридкий багатій! Корчить з себе опікуна якогось! Вона дуже не полюбляла таких самовпевнених та самовдоволених.

    Деребі агресивно відмахувалася від величезного листя папороті, що хльостало по ній, і обурювалася в душі тим, що нічого не бачить попереду. Чому він взагалі не пропустив її вперед? Адже, це вона відповідає за їхню безпеку. Закипаючи від обурення, Деббі вирішила таки розставити всі крапки над «і» прямо зараз, і почала випитувати мажора про те, на якій підставі він зайняв лідерство у їхньому поході.

     Здивований Дерек обернувся і відповів, що він просто галантний чоловік. І вже якщо він запросив дівчину кудись, то саме він відповідає за неї. Така відповідь збентежила Деребі. То він не найняв її для охорони? Він запросив її просто на відпочинок? Як дівчину? 

     – Ну так. Я ж так і сказав, – здивувався через її невдоволення Каррінгтон. 

     Воістину, ця дівчина не переставала його дивувати!

     Не встигла вона заспокоїтись, як раптом Дерек зупинився і Деребі врізалася в його спину.

     – Що там? – незадоволеним тоном спитала вона.

     – Тихо! – Дерек застережливо підняв руку.

     – Ви чогось боїтеся? Ми можемо тут бути не одні?

    Дерек обернувся до неї і знизав плечима.

    – Ми ж були у готелі! Там, крім нас, нікого не було.

    – А якщо гості Шимана не реєструвалися там, і одразу полетіли сюди?

    На мить Деребі зітнулась. І що це змінювало?

    – Навіть якщо це й так, то хіба тут може бути щось погане?

    Дерек не розуміючи, поглянув на неї.

    – Це ж космос! Звідки ми знаємо, хто ще зараз може цікавитись цією пірамідою?

    Деребі машинально схопилася за пістолет, і подумала про те, яким же дурним повинен йому здаватися спецагент, який у найвідповідальніший момент забув про безпеку. Це була просто її особиста ганьба! Вона знову забула про те, що зараз знаходиться не на завданні і тільки уявила, що Каррінгтон після цієї поїздки може розповісти комусь на Землі про її промах. Від цього їй на мить стало погано. Який вона після цього професіонал? 

     – Та що в цій піраміді такого цінного, щоби хтось нею цікавився? Кому вона потрібна?

     – Поки що я вважаю, що лише археологам і таким дивакам, як ми. 

     – От і я так гадаю, – сердито відповіла дівчина і сховала пістолет. – Не лякайте мене. 

    – Та й у думках не було. Просто я думаю, нам треба бути обережнішими. Каюся, я не дізнався про місцеву флору і фауну… 

   – А-а-а, ось з цього і треба було починати. Тобто, теоретично, тут можуть бути отруйні чи хижі рослини та тварини?

     – Гадаю, як скрізь, – покірно відповів Дерек.

     – Що означає «як скрізь»? Ідіть уже, – стукнула його по спині витонченим кулачком Деребі.

    Дерек продовжив шлях, але зменшив темп, і тепер почав обережніше дивитися під ноги. Дівчина теж посилила увагу, бо не хотіла стати жертвою змії чи хижого птаха.

   Зарості потроху стали рідшати, крізь стовбури рослин визирав небесний просвіт. Нарешті вони вийшли на галявину. І в них забрало дух від побаченого. Серед великої вирубаної ділянки виднілася невелика кам'яна піраміда, заввишки, мабуть, метрів з десять. Але це зовсім не зменшувало ефект від краси примітивного творіння. До того ж, Деребі якось читала, що піраміди індіанців, на відміну, від пірамід древнього Єгипту, взагалі були невисокими.

     Сіро-коричневе каміння, вкрите землістим піском і пилом, утворювало десять великих сходів з боків піраміди. По її центру, зверненому до мандрівників, знаходився звичний земному оку пандус, усередині якого були вирубані невисокі сходи. З хвилину постоявши біля входу і насолодившись вочевидь стародавнім видовищем, Дерек жестом запросив дівчину прямувати до входу.

     Побачивши справжню піраміду, Деребі завмерла в захопленні. Будова була точнісінько такою, яку вона собі й уявляла на Землі. Ось тільки що може означати тепер факт того, що саме ця піраміда була знайдена в космосі?

   Раніше, вона ніколи не замислювалася про історію взагалі і про історію людства зокрема, не завдавалася питаннями дослідження космосу і тим більше — пошуками космічних цивілізацій. Зараз відбувалися події, які кардинально змінювали її світосприйняття. Через це, Деребі перебувала у захопленому і водночас злегка загальмованому стані.

     Вони повільно піднялися на вершину будівлі. Деякі крони дерев були досить високими, тому повністю лінія горизонту не була доступною огляду. Але те, що відкривалося їхнім очам, вселяло благоговіння. Сизо-рожеве небо, фіолетовий ліс... Приблизно за кілометр від них, крізь просвіт лісових дерев виблискували хвилі моря... Картина була фантастичною. 

     – Уявляєте, який вигляд був тоді, коли зводилася ця піраміда? Археологи казали, що масивні дерева тут ростуть тисячі років. Що ж тут було? Тільки безкрайній простір та море? 

   – Звідки тоді взялися індіанці? І взагалі – люди? У мене мимоволі постає питання: а чи не містифікація це? – недовірливим тоном запитала дівчина.