Тарас був хлопцем дуже впечатлітєльним, і сторонньому спостерігачу було б зрозуміло з самого початку, що фільм про Роккі буде роковим для нього.
За своє поки недовге життя (11 чи 12 років - історія ці деталі замовчує) Тарас вже ким тільки себе не уявляв. Коли подився Інтерстелар, то ходив на качелі і його розкручували так, що навіть вестибулярний апарат Амстронга чи Каденюка пішов би достроково на пенсію і ні у які космічні далі не полетів би. Коли подивився Форсаж, то ганяв на вєліку на скажених швидкостях з кургану (бо для машини йому було ще ранувато). І це не кажучи вже про Шерлока Холмса, Доктора Хауса і Жєлєзного Чєловєка - ці історії вартують окремого шматка паперу для опису.
Більшість образів (як би виразились творчі люди, зокрема, актори) Тарасу спадали на ум після перегляду фільмів. І цього разу під руку хлопця потрапило кіно про Роккі. Спорт для Тараса був ще незнаним джерелом натхнення, тому цю стрічку він подивився с упоєнієм. Коли титри дійшли до кінця, хлопець зрозумів, що його жизнь тєпєрь ніколи не буде прєжнєй. Перш за все він скачав саундтрек фільму і поставив його на безкінечний повтор (так, що потім навіть кричали оскаженілі сусіди зверху). Потім близько години боксував з тінню, уявляючи перед собою хулігана Семьона со двора (так, що потім навіть кричали оскаженілі сусіди знизу).
Зрештою, Тарас подивився на себе в дзеркало і зрозумів, що треба набрати масу (стати більше в обйомах). Він дістав копілку, згріб увесь дріб’язок і купив на базарі скакалку. Потім пішов у двір і чергував різні вправи з цією самою скакалкою, турніками, бігом (і власне усього, що могла дозволити дитяча затята фантазія) до пізнього вечора. Заснув Тарас без задніх ніг. І останньою думкою хлопця було, що завтра він нарешті покаже цьому Семену хто тут Роккі Бальбоа.
Але вранці Тарас прокинувся з такою кріпатурою, що безболісно можно було поворушити тільки вухами (чого хлопець не вмів, тому з відповідальність можна було сказати, що у нього боліло усе тіло і він був обездвіжен). Хлопець з відчаєм подумав, що: "ну їх ці фільми про спорт – через них одні проблеми". І тут же в дивовижній голові Тараса зародилася мисль подивитися кіно про Джеймса Бонда. Він смикнувся до комп’ютера, але біль скувала його тіло, а тому і задум. Через це секретні місії, погоні і взагалі ролі земного масштабу відкладалися на невизначений, але неодмінно скорий строк.
Відредаговано: 08.05.2020