Роковий день: Обмін силами тьми і цілительства

Розділ 20: Тінь у дзеркалі

---
 

Безмовний ліс. Ніч.

Айра стояла перед покинутим джерелом, де вода була така темна, що здавалася дзеркалом. Її відображення хиталося в поверхні, двоїлося. В очах — суміш страху, рішучості й… болю.

> Я донька тьми і світла. Я — Айра Ельдаріус.

 

Ці слова звучали в голові, мов клятва.

— Ти не повинна боятись, — тихо сказала Мора, що підійшла ззаду. — Те, ким ти є, не визначає, ким ти станеш.

Айра зітхнула.

— А якщо я стану… ним як Северіс?

— Ні. Бо ти вже сумніваєшся. А він — ні. У цьому вся різниця.

Ассиль, лежачи на камені біля них, зауважив:

— Якщо ви обидві станете злими, то хто мене годуватиме?

— Ти ж сам усе крадеш, — пирснула Мора.

Айра нарешті усміхнулась. Ледь-ледь.

А потім… вода завирувала.


Під її ногами утворилося слабке світло. Земля наче тремтіла. З джерела здійнявся стовп манового туману — напівтемного, напівзолотого. Сила сплелась у спіраль, як символ єдності.

— Вона… реагує на тебе, — шепнула Мора.

Айра відчула, як щось зсередини в неї ніби рветься на волю. Не зло і не добро. Щось нове, те чого не вчили в жодній школі магії. Сила, що виникає лише там, де зустрічаються крайнощі.

Ассиль поважно прорік:

— Ну от, тепер вона ще й магічний водоспад. Тільки, прошу, не перетворюйся на орла. У нас уже був один такий учень у Гінки. Досі переляканий літає...

Айра засміялась — і раптом сльози покотилися по щоках.

— Я… не знала, що тримала це в собі. Увесь цей час. І що боялась себе. Але зараз… уперше не страшно.

Мора обійняла її. Вперше — як сестра. По крові. По болю.


---

Розвідка Ассиля

Коли ніч стала глибшою, Ассиль зник, а повернувся лише на світанку.

— У нас проблеми, — промовив він, стряхуючи іній з лап.

— Знову? — спитала Айра.

— Не просто проблеми. Він збирає Другу Хмару. Особисто. І шукає не просто тебе. Він шукає щось у самій землі. У Манорозломі.

Мора зблідла.

— Якщо він хоче дістатися до розлому… це вже не просто полювання. Це — війна.

Айра стиснула уламок кристалу.

— Тоді я не тікатиму.

Ассиль хитро глянув.

— Так і знав. У тебе саме той погляд. Як у Мори, коли хтось краде її чайник.

— Хто крав мій чайник?! — вигукнула Мора.

— Жартую, лише наполовину.


---

🖤 Тінь у дзеркалі

А тим часом у замку Морокрай Северіс стояв перед тим самим чорним дзеркалом.

> — Вона… пробудила силу і це вже почалося.

 

Він торкнувся холодного скла, і воно відгукнулось шепотом:


— Тим більше, вона не належить собі, — прошепотів Северіс. — Я витягну з неї істину та силу. А потім… розділю.


---

⚔ Завіса перед бурею

Коли вони наступного дня зібрались у дорогу, Айра відчула, як манова енергія пульсує всередині неї — гармонійно. Як пісня, яку вона нарешті почула.

— Що тепер? — спитала вона.

Мора відповіла без вагань:

— Ми не просто знову ховаємось. Ми шукаємо відповідь.

Ассиль муркнув:

— І, може, десь по дорозі — нормальний чай.

Вони рушили. У світ, що змінювався під їхніми ногами. Бо тепер починалась не тільки боротьба за правду… а й битва за себе.


---


 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше