Роки відчаю

Що смішного у тому, що я сміюсь?

Що смішного у тому, що я сміюсь?

Невже я не маю права

Жити у вирі казок,

А не вмерти в реальності піку?

 

Що смішного у тім, що живу?

Бо життя лиш одне нам дане,

Й я не буду псувати листок

Кляксами, порожнечею.

 

Я не буду стидатись дітей

Бо життя прожуву я гідне.

Я не буду боятись людей -

В них життя може бути й гірше.

 

Буду жити на зло усім,

Не боятимусь я хуртечі.

Буду жити я як усі,

Та з своєю все ж долею правди.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше