Така тендітна, мила, чарівлива,
Так хочеться до себе пригорнуть.
Переливається на сонці тільки сірим,
А у душі палітра кольорів.
Така тендітна, мила, чарівлива,
Одна в степу здіймається у вись.
Ох, бідолашна ще не знає,
Що осінь наступає кожну мить.
Така тендітна, мила, чарівлива,
Так мріє сонечку сказать: “Привіт!”.
Вона то досі ще не знає,
Що завтра зріжуть неї у покіс.
Така тендітна, мила, чарівлива,
Вона така одна у полі цім.
Так дивно, та вона все знає,
Та прагне знятись у пташок політ.
Така тендітна, мила, чарівлива.
Навіщо стільки марних цих зусиль?
Так дивно та вона все знає
І підійма пелюстачки у вись.
Така тендітна, мила, чарівлива,
Уже лежить ні мертва, ні жива,
Але, на доказ всім мрійливим,
Пелюсточки здіймає у небесну вись.