Роки відчаю

Життя — лиш вітру подих

Життя — лиш вітру подих,

Житя — лиш витвір майбуття.

Життя не має моносенсу,

Життя лиш барвів сяяння. 

 

Життя летить і мчить у ту годину

Де обривається моток нитик.

Де починається усе спочатку

І де закінчується кожного листок.

 

Ти знаєш?

Ти знаєш як хочеться жить?

Ти знаєш — життя коротке. 

Ти знаєш як хочеться мріять?

Ти знаєш — життя це мить.

 

Ти знаєш як сонце сходить?

А як дощик у полі йде?

Як місяць голубить зірки,

І пташка гніздечко в'є?

 

Ти бачив першу усмішку?

А першеє слово “мама”?

Ти бачив як вітер гне

У лузі тополі додолу?

 

Як верби плачуть в ночі,

Кочаючись в річки просторах?

А перший крок ти бачив?

Чи відчував любов?

 

Відчув ти вже смак життя

Чи досі лише існував?

Невже не здіймав ти крила

До мрійливих хмарок-казок?

 

А бачив ти як мураха

Тягне листочок у дім?

А бачив ти своїх внуків?

Співав може колискову?

 

Життя — лише мить

Пам'ятай це.

Кортке воно у всіх,

Але ти все ще зможеш

Прожити його як слід.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше