Розділ 10. Азазель Аркадійович: Аудит гріхів, пекельна бюрократія та «дев’ятка» як службовий транспорт

Ранок на Ковпака почався не з кави, а з передчуття великого шухеру. Шпунтик і Гвинтик ще з ночі забилися під ванну, відчуваючи наближення циклону з низьким рівнем вібрацій та високим рівнем перевірок. Лола якраз намагалася відіпрати залишки ельфійського пиріжка зі свого халата, коли реальність у квартирі №66 почала тріщати по швах.

Замість стуку в двері пролунав звук, схожий на розрив дорогої тканини. Посеред вітальні виникла вертикальна лінія чистого вогню, яка розширилася до розмірів вхідних дверей. Крізь неї, елегантно обтрушуючи попіл з бездоганно випрасуваного сірого піджака, вийшов Азазель Аркадійович.

Демон вищого рангу, племінник самого… ну, ви зрозуміли, і за сумісництвом дядько Лоли, виглядав так, ніби щойно знявся для обкладинки журналу «Forbes: Пекло». Його окуляри в золотій оправі блиснули холодним світлом, а довгий хвіст, затягнутий у вишуканий шкіряний чохол, нервово посіпувався, немов указка розгніваного вчителя вищої математики.

— Лоло! — Його голос був схожий на гуркіт камінців у бетономішалці. — Це що за муніципальний сором?! Це що за архітектурне непорозуміння, яке ти називаєш житлом? Я приїхав з аудитом твого морального падіння, а потрапив у декорації до фільму про депресію в Східній Європі!

Азазель Аркадійович пройшов на кухню, гидливо обходячи порожню пляшку з-під «Сльози податківця». За ним, намагаючись не дихати, визирнув Бруні, який якраз допомагав Міраель пересаджувати магічну герань.

— Так, — Азазель відкрив свій атташе-кейс, і з нього вилетів стос паперів, що самі собою зависли в повітрі. — Давай по пунктах. Пункт перший: збір енергії. За останній квартал у тебе в активі лише два сумських таксисти, які віддали тобі енергію не через спокусу, а тому, що ти налякала їх своїми рогами в дзеркалі заднього виду! Пункт другий: стосунки. Лоло, ти — сукуба! Ти маєш розбивати серця, а не пити чай з гномом-експедитором і ельфійкою, яка пахне лавандою та совістю!

— Це Міраель, дядьку, — вогринулася Лола, відчуваючи, як її власні роги починають червоніти від злості. — І Бруні — твій найкращий працівник! Він возить твій «лівий» спирт на своїй «дев’ятці» через такі ями, де навіть чорти бояться їздити!

— Працівник?! — Азазель подивився на Бруні крізь скельця окулярів. — Бруні, я бачив твій останній звіт. «Списано три ящики коньяку через напад невидимого лося-алкоголіка». Ти думаєш, я в Пеклі податки не плачу?! Якщо я ще раз побачу, як твоя малинова бляшанка під’їжджає до складу з тильної сторони — я зроблю з твоєї лисини попільничку для всього нашого департаменту!

Бруні, почувши загрозу своїй аеродинамічній гордості, випнув груди. 

— Пане Азазель! Я як провідний спеціаліст з маневрування на Ковпака офіційно заявляю: Лола тут проводить глибоке вкорінення в електорат! Вона вивчає нові види гріха: гріх черги в Ощадбанку, гріх заздрощів до сусіда з новим бойлером! Це ж непахане поле для бізнесу!

Азазель Аркадійович ігнорував гнома. Він витягнув з купи паперів один, підсвічений пекельно-червоним. 

— Лоло, ось наказ. Пекло невдоволене твоєю «гуманізацією». Нам потрібні результати. Або ти протягом трьох днів доводиш свою профпридатність — спокушаєш когось значущого, влаштовуєш масштабний хаос, або… ми анулюємо твою реєстрацію тут. Я особисто заберу тебе в Конотоп. Без магії. Будеш працювати в архіві ЖЕКу до кінця вічності.

Лола зблідла. Конотопський ЖЕК — це було гірше за будь-яке дев’яте коло. — Дядьку, але я тільки почала тут… облаштовуватися…

— Три дні, племіннице, — Азазель закрив кейс із гучним звуком «клац». — Я зупинюся в готелі в центрі. Сподіваюся, до вечора там з’являться хоча б привиди моєї молодості. І приберіть цього лепрекона з балкона, він намагався продати моєму водієві-іфриту підробну конюшину!

Демон розвернувся і зник у спалаху полум’я, залишивши по собі запах паленого паперу та важке, густе мовчання.

— Ну що, — порушив тишу Бруні, чухаючи лисину. — Три дні на те, щоб завоювати Суми і не вилетіти в Конотоп. Лоло, у мене є план. Ми влаштуємо таку вечірку «Всі гріхи Ковпака», що твій дядя сам захоче тут прописатися. Міро, готуй свої квіти-маніпулятори. Боріс притягне найкращий коньяк (не списаний, я куплю, чесно!).

Міраель підійшла до Лоли і поклала руку їй на плече. 

— Він хоче зробити з тебе монстра, Лоло. Але ти вже не та. Ти сукуба, яка цінує пиріжки з капустою. Це набагато сильніша магія.

Лола подивилася на своїх друзів: на круглого гнома в білих шкарпетках, на витончену ельфійку та на порожню коробку Патрика на балконі. 

— Знаєте що… Якщо дядя хоче шоу «Повернення блудної сукуби» — він його отримає. Але ми зробимо це по-сумськи. Бруні, заправляй «дев’ятку». У нас є три дні, щоб довести Пеклу, що Ковпака — це не район. Це діагноз.