Розділ 8. Олімпійська виразка, ельфійська грація та шкарпетки в болоті

Ранок почався з трагедії божественного масштабу. Едік-Ерос, тримаючись за живіт так, ніби там оселився розгніваний Кракен, пакував свої речі (лук, вішалку та пачку сухариків) у целофановий пакет.

— Все, Лоло, я пасую, — прокректав бог кохання, блідий, як стіна в під’їзді. — Ваші сумські застілля — це не для небожителів. У мене виразка шлунку розміром з Олімп. Мама сказала: «Досить вештатися з сукубами», і замовила мені квиток на маршрутку до Греції. Буду пити вівсяний кисіль і молитися на дієту №1.

Едік почовгав до виходу, волочачи крила по лінолеуму. Квартира №66 втратила свій херувимський шарм, але святе місце пустим не буває.

Ввечері Лола вирішила «окультурити» своїх алко-гномів і привела в гості Міраель. Ельфійка зайшла в кухню, наче хмаринка: в лляній сукні, з ароматом лаванди та поглядом, у якому читалося «я вище за все це, але мені цікаво подивитися на зоопарк».

Бруні, побачивши Міру, вперше в житті забув про курс долара. Він закохався миттєво. Але оскільки Бруні вже встиг «продегустувати» залишки Борісового складу, його мозок видав помилку системи. Замість того, щоб подарувати квіти, гном вирішив, що найкращий спосіб підкорити ельфійку — це показати свою альфа-природу.

— Ей, ти… вухаста… — гикнув Бруні, хитаючись. — А твоя мама не шукає зятя, який може вивезти тонну алюмінію на «дев’ятці»? Ти така висока, що мені треба Wi-Fi роутер, щоб до твоїх губ дотягнутися!

Патрик, який теж був «у кондиції», вирішив підтримати друга. Вони почали саркастично жартувати про ельфійські дієти, і тут алкоголь вимкнув останні гальма. Бруні, видавши звук розлюченої лами, азартно плюнув у бік Міраель. Патрик, сприйнявши це як челендж, плюнув у Бруні.

За мить кухня перетворилася на майданчик для верблюжих боїв. Патрик і Бруні з азартом гатили слиною один в одного, намагаючись поцілити в ковпак чи лисину.

Міраель, холодно подивившись на цю деградацію, просто підняла сумочку. 

— Лоло, твої друзі — це генетичний тупик, — спокійно сказала вона і вийшла за двері, навіть не зачепивши жодного плювка.

— Міра! Стій! — закричав Бруні, усвідомивши, що кохання всього його життя тікає.

Він схопив перше, що потрапило під руку — леопардову шубу Лоли. Накинув її на свої червоні сімейні шорти, лишився в білих шкарпетках (мамина гордість!) та домашніх капцях. У такому вигляді він вискочив на вулицю.

На вулиці лупив сумський дощ. Ковпака тонула в калюжах, які за глибиною могли посперечатися з Маріанською западиною. Бруні біг за Міраель, розмахуючи леопардовими рукавами.

— Міро! Я змінюся! Я куплю тобі еко-торбу! — горлав він, влітаючи в чергову багнюку.

Міраель зникла в темряві, а Бруні, мокрий і нещасний, повернувся до квартири. Він зайшов на кухню, де Лола та Патрик уже допивали «Сльозу податківця». Шуба виглядала як общипана гієна, домашні капці хлюпали, а білі шкарпетки… вони перестали бути білими ще на першому метрі дистанції. Тепер це були два брудні мішки з болота.

Бруні впав на табуретку, дивлячись у порожнечу. 

— Це кохання, пацани… — прошепотів він, витираючи дощову краплю з носа. — Справжнє, високе, ельфійське кохання…

Потім він глянув униз, на свої ноги, і його обличчя спотворилося від справжнього жаху. — Але, Лоло… мені кінець. Мама мене вб’є. Вона ці шкарпетки тричі виварювала з магічною сіллю, щоб вони сяяли на Ковпака, як німб! Якщо вона побачить цей мазут… мені не допоможе навіть синя ізолента Боріса. Вона мене розбере на запчастини швидше, ніж я встигну сказати «прости».

Патрик поплескав його по плечу, залишивши брудний слід. 

— Не сци, Бруні. Скажемо, що це був напад чорних колекторів. Вони намагалися вкрасти твою білизну, а ти боровся як лев! Леопардовий лев!

Лола зітхнула, дивлячись на свою зіпсовану шубу. 

— Кохання на Ковпака, — підсумувала вона. — Це коли ти в леопарді біжиш за ельфійкою, а в результаті боїшся мами за брудні шкарпетки. Ласкаво просимо в реальність, Ромео.