Розділ 4. Манікюрний коньяк, анатомія колишніх та диванне перенаселення

На Ковпака опустилися сутінки, які в Сумах зазвичай пахнуть паленою гумою та нездійсненними мріями про євроремонт. Лола якраз намагалася відібрати у Патрика свою ліву шпильку (той стверджував, що це «ірландський жезл сили»), коли у двері №66 не постукали — їх просто відкрили ногою. Точніше, ідеальною п'ятою в туфлі від Jimmy Choo.

На порозі з’явилася Беатріс. Висока, як шпиль Атріуму, сліпуча блондинка з манікюром кольору «Сльози твого колишнього». Вона зайшла у квартиру так, ніби орендувала весь цей будинок разом із тарганами та дядею Васею.

— Лоло, дитинко, ну що це за зажоп’я? — промовила Беа, знімаючи сонцезахисні окуляри Gucci. — Тут навіть повітря пахне депресією і дешевим пральним порошком. Як ти тут висмоктуєш енергію? З кактусів?

— Беа! — Лола кинулася обіймати подругу, мало не заколовши її рогом. — Це тимчасово! Конспірація! Проходь на кухню, там у мене є коньяк, який Бруні вкрав у якогось депутата на Соборній.

Вони всілися за стіл, який хитався під вагою пляшки «Закарпатського» та досвіду Беатріс. Шпунтик і Гвинтик, побачивши таку поважну гостю, миттєво припинили битися за сосиску і сіли в позу «ми просто милі котики, ми не їмо душі, чесно».

— Отже, про мужиків, — Беа перекинула чарку, навіть не поморщившись. — Лоло, запам’ятай: сумські чоловіки діляться на три типи. Перший — «Бізнесмен з 90-х». У нього машина дорожча за квартиру, але він досі носить шкарпетки з сандалями. Енергія на смак як старий шкіряний салон — терпко, але ситно. Другий тип — «Творчий інтелігент». Це як твій Леонід знизу. Він буде півночі читати тобі вірші про екзистенційну кризу, а потім виявиться, що в нього енергії менше, ніж у розрядженого айфона. Ну і третій — «Мамині пиріжки». Це як твій Патрик на балконі. Вони милі, поки не попросять грошей на «дуже вигідну схему».

— А як же гноми? — втрутився Бруні, який якраз виліз з-під столу, намагаючись непомітно вкрасти ковбасу. — Ми — золото нації! Обтічні, аеродинамічні!

Беатріс подивилася на Бруні зверху вниз, як на дефектний ніготь. 

— Гноми — це холестерин для сукуба. Занадто багато суєти, замало вихлопу. Хоча… якщо в нього є малинова «дев’ятка», то це вже вінтажний шик.

Через дві години кухня потонула в сигаретному диму (хоча ніхто не курив, це просто у Патрика від коньяку почали горіти штани). Дівчата обговорили всіх: від барист на Воскресенській до мерії. Коньяк закінчився, зате почався справжній хаос. Бруні заснув у раковині, обіймаючи пляшку, Патрик пішов на балкон співати ірландські пісні голубам, а Беа заявила, що її «хитає від тутешнього вайбу» і вона лишається ночувати.

— Місця мало, — гикнула Лола. — Тільки диван у вітальні. Але там уже спить Едік. 

— Едік? Це той общипаний херувим з вішалкою? — Беа поправила зачіску. — Нічого, посунеться. Мені потрібна м’яка опора для мого его.

На ранок квартира №66 нагадувала поле битви після фестивалю. Сонце нещадно лупило крізь брудні вікна Ковпака. Лола прокинулася від того, що Гвинтик намагався зробити їй масаж обличчя своїми кігтями.

У вітальні була картина маслом: на вузенькому дивані, сплетені в дивовижну фігуру, спали Беатріс та Едік. Одне крило бога кохання стирчало з-під халата сукуби, а його стріла з присоскою прилипла до її лоба.

Беатріс розплющила одне око, побачила перед собою обшарпані шпалери і спробувала поворухнутися. Едік видав звук здутої кульки. Беа повільно сіла, тримаючись за голову, її ідеальна блондиниста шевелюра тепер нагадувала кубло розгніваних ворон.

Лола зайшла в кімнату з пачкою розчинної кави. 

— Ну що, мамочка, як спалося на сумських перинах?

Беатріс видала довгий, повний екзистенційного болю стогін. Вона потерла поперек, глянула на Едіка, який продовжував хропти, пускаючи бульбашки носом, і промовила:

— Знаєш, Лоло… я абсолютно не пам’ятаю, що було вчора… але в мене так дико болять шия і дупа, ніби я всю ніч каталася на Кентаврі-кур’єрі без сідла, а потім він ще й намагався зробити мені педикюр копитом!

— Це просто Едік уві сні крилами махає, — заспокоїла її Лола. — Він думає, що летить на Олімп, а насправді просто лупцює сусідів по дивану.

— Більше ніякого коньяку на Ковпака, — прошипіла Беатріс, намагаючись відліпити стрілу-присоску від лоба. — Наступного разу п’ємо тільки сльози незайманих дизайнерів. І тільки в «Атріумі»!

З-під дивана виліз Бруні з криком: «ПДВ підняли! Ховайте золото!». Шпунтик злякано впав з шафи прямо на голову Патрику, який якраз заходив з балкона з соняшниковим насінням у бороді.

Ранок у магічних Сумах офіційно почався.