Родина Сухих

Розділ 5. Родина Сухих

У селі Панасівка проживав собі селянин на імʹя Михайло. У нього була дружина Палагія та двоє дітей від першого шлюбу і двоє діток, що привезла з собою дружина під час переселення з Польщі (територія Лемківщини). Він був наполовину поляком і тому дітей назвав іменами польського походження. Працював Михайло комірником у колгоспі і мав великі доходи від цього. В селі його шанували та вважали доброю людиною. Бо всім охоче допомагав та поради давав щодо господарства не погані. Дружина його теж працювала у колгоспі дояркою. Грошей їм вистачало на усе що було потрібне. Старша донька росла послушною та роботящою, вона була набагато років старша від зведеної сестри Ольги, яка по своїх роках завжди виділялась розумом. Всі хвалили Ольгу бо була і красива і розумна і щебетуха не аби яка. Але і старша Ганна теж виросла дівкою на все село. Не один парубок хотів сватати Ганну Суху, але батьки всіх відсилали і давали гарбуза, бо донька не хотіла ще заміжжя. Але роки спливали і в селі якщо дівчині вже за двадцять то її вважали ледь не старою дівою і тому батьки наполягали на тому щоб Ганна нарешті шукала собі достойного кавалера. Але кавалер сам прийшов у хату. Це був хлопець з їхнього села, який вже давно помітив цю родину і вважав що кращої партії йому не знайти. Йосип походив з польських міщан, які проте зубожіли і ледве виживали, а тому він був єдиною опорою та надією для своєї матері і мусив прийняти рішення про весілля по розрахунку. Хоч ні собі ні матері в цьому не признавався. Язик у нього був підвішений а тому відразу зумів прихилити до себе увагу і батьків і саму Ганна.

Далі зіграли весілля на все село. Після того в них народилась донечка яку охрестили Ориславою. Сімʹя зажила щасливо та радісно. Всі поважали одне одного і не було між ними ніколи ніякої суперечки. Всі сусіди заздрили такій повазі та взаєморозумінню між рідними. А сама родина Сухих ходили з гордо піднятою головою і пишались собою. Але це було не завжди так. Бо через декілька років підросла до юного віку і молодша донька Михайла та Параски Ольга, яка стала ще пишнішою та гарнішою. Всі жителі села не могли надивитись на цю красуню як вона проходила своєю гордовитою походкою, з пишними грудьми та тонкою талією. Волосся було попелястого кольору з золотими вкрапленнями. Очі світло сині, але не голубі. Бо та синява в очах ніби додавала очам якогось блиску і вони завжди світились щастям. Таку красуню важко було обійти стороною. І першим хто помітив її, був на жаль чоловік її рідної сестри Ганни – Йосип. Ой як важко він боровся із своєю недугою під іменем любов. Як ненавидів себе за ті почуття до рідної сестри своєї дружини. Але все таки як не намагався він пручатись коханню воно все таки здолало його. Йосип не хотів спочатку нічого від Ольги лише знати що вона нікого не має, не закохана в якогось іншого парубка. А коли зрозумів що вдачу мала горду як і Ганна, заспокоївся. Але не надовго. Згодом він забажав добитись її уваги і показати що любить.

Ольга була здивована і навіть сміялась йому у відповідь. Вона навіть слухати і думати не хотіла про Йосипа. Для неї це був і гріх і сміх. Як він чоловік рідної сестри який живе уже більше 10 років у їхній хаті зміг про щось таке говорити. Але Йосип був наполегливим і дуже романтичним. Втайні від усіх він робив невеличкі подарунки для Ольги, то букет польових ромашок, то шкатулку із дерева сам змайструє, а як мав лишні гроші то задаровував коштовностями, які приходилось Ользі закопувати в землю щоб ніхто не здогадався. Такими повільними кроками Йосип добився прихильності від Ольги. В

Вони були обоє закохані. Але що ж їм робити далі? Потім було рішення покинути рідний дім і втекти від усіх куди подалі. Зібрали деякі речі і поки родина була на роботі, зібрались втікати щоб стати нарешті щасливими і бути разом.

Та тут на заваді став рідний батько Ольги, який давно спостерігав за поведінкою обох закоханих і цього дня вирішив повернутись раніше щоб поговорити з ними щоб розвіяти сумніви про найгірше. Але тут на поріг вибігли обоє Йосип з Ольгою і заявили що одружуються бо чекають дитину, а тому їм потрібно втекти з рідного села щоб не натрапити на людський осуд. Михайло був розгніваний настільки що не лише заборонив їм це робити і одразу схопив доньку за волосся і закрив у погребі на два дні щоб та отямилась. І якби він тільки знав до чого призведе той його вчинок то можливо би подумав двічі перш ніж таке робити. Того ж дня коли втеча не вийшла ввечері всі зійшлись на сімейну нараду. Всі крім Ольги яка була покарана і сиділа в темному та сирому підвалі. Тоді аж в селі почули як вміють сваритись та лаятись у цій сімʹї. бо ті сварки чуло мало не все село. Там був і ґвалт і плач і навіть бійки. Чулось биття посуду, крики дитини а ще тиша, між тими всіма подіями було багато тиші. В ці моменти всі набирались сил щоб обдумати подальші дії та як жити з тим позором? Але ніхто не хотів думати що можливо краще для Ольги відпустити її не тримати і не виставляти на погану славу перед усіма селянами. Ніхто не думав про Ольгу чомусь в усьому винили тільки її. Йосип теж не мовив ні слова захисту. Він взагалі мовчав. Йому було соромно і всі його красномовні слова що колись лунали з його вуст просто зникли. І в його житті більше не було розкішних слів взагалі ніколи.

На сімейній раді вирішили що Йосип із Ганною переберуться жити до старої сусідньої хати де колись жила їхня прабабуся. А Ольга залишиться вдома та народить дитину але про батька дитини ніхто ніколи не дізнається. Хоч від людей нічого не сховаєш. Все рівно люди дізнались вд кого дитина і мало того що засуджували бідну Ольгу, вони взагалі не хотіли з нею розмовляти. На довгі місяці вона була закрита вдома. Згодом народився Хлопчик Ігорчик. І після народження дитини все трохи втихомирилось, бо це все таки невинне дитятко і йому потрібна любов та піклування. Батько Михайло пробачив доньку і в свідоцтві про народження дав дитині своє по-батькові.