11

У дев’ятнадцять я вирішила, що час втрачати цноту. Носитися з тою квіткою, а тим паче берегти її для невідомо кого сенсу не вбачала. І кандидата гідного для першого разу собі придивилася. Ним став молодий хлопчина-бариста, який приїздив жовтим мікроавтобусом-кав’ярнею до медичного коледжу. Недалечко знаходився інститут післядипломної освіти, де викладав тато – отак, під носом в батечка, донька позбулася цнотливості. Хоча, сталося це у нас вдома. Я підібрала момент, коли там нікого з рідні не було.

Костик, русявий хлопець з дрібними веснянками на носі, добрими блакитними очима, навіть не втямив для чого мені знадобився. Я підійшла до справи структуровано: закупила презервативи, вино для розкутості, цукерки, щоб рівень глюкози не впав від навантажень, які тільки передбачалися. Влаштувала Костику таку-сяку романтику, планомірно зваблювала поглядами, хоча починалося все з кави. Спочатку купувала її у тому жовтенькому автомобілі, потім хлопець почав пригощати мене гірко-солодким трунком. Я не відмовлялася, уже бачила в ньому можливого піддослідного кролика. Простий у спілкуванні, дещо сором’язливий, відкритий – глина, бери та й ліпи. За мною не застояло, поки однокурсниці тільки хихотіли, поглядаючи в бік привабливого хлопця, я зробила те, про що довго думала. У ті миті не вагалася. Вважала, що кращої кандидатури не знайду… Так я думала до сьогодні… Секс з чоловіком та хлопчиком не піддавався порівнянню. Це глупство. Проте, варто зазначити, що з Костиком відбувся перший раз, як відомо, ідеальним він не буває. Я на ньому не зупинилася, через декілька днів хлопець знову був у моєму ліжку. Як відомо, практика вирішує усе, от ми і практикувалися. Самовдоволено думала, що спробували все, але помилилася. Данило став відкриттям.

Наші стосунки з Костиком тривали майже пів року, потім його автомобіль переїхав до МЕГУ (Міжнародний економіко-гуманіратний університет).  Тягнути за хвіст взаємини, які засновувалися лишень на тілесності, не було резону. Я все з’ясувала для себе про секс. Якою ж наївною дитиною здавалася тепер собі. А ні чорта насправді не знала, але зарозумілості носила повні штани. З Костиком ми більше не зустрілися. Він дзвонив, проте я була постійно зайнята. Відмовки завжди знаходилися, а потім дзвінки припинилися. Не витримала чоловіча гордість моєї нестерпності. Врешті, я досягнула бажаного. Завжди досягала. Цей день і цей чоловік не став винятком.

Я лежала на ліжку обкручена ним. Шерехувата долоня впокоїлася на грудях, наші ноги переплелися, плечем відчувала його подихи. Він спав. Або ж мені тільки так здавалося, бо ті природні дані тулилися до мене ззаду і втомленими не відчувалися. Темрява в кімнаті скрадала усі непевності, мої сумніви та вагання. Я не шкодувала за вчиненим. Навпаки, потішилася, що зважилася. Можливо, такий чоловік був у мене вперше та востаннє.

Щоб перевірити свої припущення щодо сну, спробувала заворушитися, викрутитися з обіймів,  але вони лиш стиснулися міцніше.

- Куди? – хрипле невдоволення покотилося кімнатою.

- Ти не спиш, - усміхнулася собі.

- Він прокинувся і я прокинувся…

- Хто він? – не втямила про кого мова.

Данило взяв мою руку і показав, хто винний у пробуджені.

- Мало? – мовила у темряву, яка увібрала нашу хіть.

- Мало.

Я підкорилася німому проханню. Чоловік жадав, самовіддано тулився, пристрасно осипав спину цілунками, пестив дуже ніжно, не поспішаючи. Слід свого бажання лишив на мені. Тільки, коли перед очима припинили пурхотіти кольорові мушки, я згадала, що цього разу ми не скористалися захистом. Але ж він устиг? Наслідки мене не наздоженуть?

Збурені хвилювання душі погнали мене до ванної. В квартирі панувала напівтемрява. Напевно, наближалася ніч. З дивану ми перебралися до ліжка, я погано орієнтувала в просторі, проте потрібну кімнату надибала. Хутко привела себе до ладу, про нові відчуття в тілі намагалася не думати – це фізіологія. Спонтанні навантаження відлунювали специфічною крепатурою.

Одяглася і вийшла. На кухні чувся брязкіт, з прочинених дверей простягло пазурці світло. Я подалася за сліпучим вказівником, але межі кухні не перетнула – замилувалася і всміхнулася.

Данило виглядав, як ідеальна картинка з якогось глянцю чи соцмережі: чорна чуприна настовбурчилася в різні боки, на стегнах ледве трималися спортивки, ноги босі, стан без одежини, що примусило моє дурнувате серце трохи очманіти. Щось готував. На пательні шкварчало, на столі виставлено сир, масло, хліб та шинка. Що за бісове життя?! Чому ж він не зустрівся мені раніше? А тепер… Свої плани заради нього я точно не зміню, починати стосунки, у яких немає майбутнього безглуздо. Навіть заради сексу.

- Відвезеш мене додому чи викликати таксі? – діловито запитала я.

Він стрепенувся, немов не очікував побачити мене. Спантеличено кліпнув, прискіпливо обдивився і насупився.

- Яке додому?

- Мені завтра на роботу. Я хочу відпочити.

- Ти й тут можеш відпочити.

- Та невже? – глузливо бовкнула на його репліку. – Значить таксі.

Я метнулася до шафи-купе в пошуках пальта та сумки. Коли намацала їх, роззирнулася в пошуках вмикача світла, який виявився біля вхідних дверей. Освітила передпокій і широкі плечі Данила. Навис наді мною скелею. Тільки дарма старався, я своїх планів ніколи не змінюю.