– Відвезете її туди, – Сидір ткнув пальцем в екран монітора, – ближче до місця її тимчасового мешкання, – він посміхнувся, – тепер постійного.
Іванов і Сидоренко стежили за пальцем шефа.
Там, в чорній рамці, світилося дзеркало дніпровської води. Нижче за греблю ГЕС за течією річка ще не замерзнула. Інтернет робив свою справу. Скролер мишки накрутив Сидору наближення берега.
– Все повинно виглядати натурально, – заговорив він, віддаляючи і наближаючи скан супутника, – пішла пірнути на Водохреща, та потонула. От тобі і Богоявлення… Ясно? І роздягніть її, щоб правдоподібно. По голові ударити ближче до міста. Не сильно. Інакше не роздягнете. Вона здорова. Ясно?
– Так точно, ясно.