Проповідь напередодні Хрещення

Автобус у райцентр значився через час. Так написано було на табличці, прибитій до стовпа. Стовп, зрізаний вгорі навскоси, тулився до полустанку, імпровізованого із будки, без вікон і дверей.

Чекаючи автобуса, пішла в церкву Іродіада.

Спрацьована з цеглини,  фарбована синькою, споруда підносилася жовтим куполом поряд. Стояли передводохресні дні. Яскраво палали свічки біля всіх святих. І навіть на поминальному столі не було вільного для нової свічки місця. Пахло ладаном і звіринцем. Повно прихожан. Старенькі в хустинах і діди простоволосі. З амвона чулася проповідь:

– Прощайте образи і пам'ятайте про одні тільки благодіяння. Виправляйте сьогодні помилки, зроблені вами вчора. Підтримуйте дружбу і відганяйте сумніви. Бо сумніви стають неврозами. Тяжка ця хвороба. Поступайте з іншими так, як ви хотіли б, щоб і з вами поступали. Більшого не вимагає і Всевишній.

Священик облямував обома руками рясу свою. Запанувала тиша. У ній хрустіли вогні свічок. І дихали слухачі.

– Бо всі ми, – заговорив знову настоятель піднесено, – вже прямо-таки відчуваємо запустіння духу нашого життя. І причина тому не тільки телевізор, інтернет, газети, політика, пияцтво і лінощі. Націоналізм, знехтуване Христом чванство, в сукупності із спиртними напоями, отруює повітря всюди. Кататонічне збудження, а потім параліч. Отак всяка віра може кінчиться атеїзмом. Помолимося, брати і сестри.

Зробилося шумно. Це народ опускався на коліна.

– Молитва, – вимовляв піп громовим голосом, – акт віри і згоди. Пам'ятайте це! – кріпколиций, в обрамленні чорнійшої бороди і клубів диму кадильного, він підніс руки горі. – В молитві і є вільний вираз почуття. А якщо цього немає, немає і молитви.

Промайнуло сповільнене його зітхання. Воно перейшло на паству. І люди, теж глибоко зітхнувши, видихнули.

– Краще вже, – нахилився до народу пастир, – прогулянка в лісі, ніж фальшива молитва. Ні Богові свічка, ні бісові кочерга, пробач мене, Господи!

– Хороший у нас піп, – схвально заглянула в очі Іродіаде старенька. – Він у нас і лікар в больнічкє. Добрий доктор, терплячий. Навіть алкоголіків зціляє, гіпнозом.

Іродіада хотіла посміхнутися. Проте не змогла. Бо вчилася терпінню і розумінню все життя, позбавлена цього в дитинстві. І відкривши цю здатність у в'язниці.