ІродІада І Дзеркало РеволюцІЇ
До школи
До школи
У нетопленій конторі сільради сказали: «Він вибув».
А вона так сподівалася його обійняти. Ну, хай і не обійняти, а тільки притиснутися до його щоки.
Не трапилося.
– Ви, – побачивши смуток прийшлої, сказала конторщиця, – сходіть у школу. Там його дядько директорствує. Він знає, куди.
Дорога до школи була розчищена на всю широчінь. На узбіччях горбилися навали снігу. Йти було легко людям. Іродіаді тяжко.
– Вище ногу, ширше крок! – сказала вона раптом собі і посміхнулася.
Вона пригадала, як бачила Сидора, що марширує на тюремному плацу. Пихкав Сидір і тягнув ногу вгору. З нього явно глузував сержант. Бо покурював, заклавши руки в кишені. Дим сигарети слався по його гордовитому обличчю, дешевий. Вітер відносив цей дим прямо на Іродіаду. Іродіада мела той же плац. Віник її гнувся. Ех, – підмивало її, – підмести б рило цьому командирові, з розмаху. Так співчувала Сидору.
Сигнал авто розвіяв її спогади. Вона зробила крок ближче до узбічної кучугури.
І мимо неї промайнув Уазік, піднімаючи низьку поземку. Обдавши сніжним пилом її, Іродіаду.
#1097 в Детектив/Трилер
#476 в Детектив
#6029 в Любовні романи
Відредаговано: 24.04.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
