Про торти

Про торти

Пухнастий сніг ліпився до вікна. Простір завіконня білів. Навіть ворони принишкли на сміттєвих баках. І не їздили машини. Ставало красиво.

– Я солодкого не їм багато, – розрізав торт, вже витягнутий з круглого короба, Калина Степанович, – але «Київський» вживаю. У дитинстві він був не по кишені нашому сімейству. Батька у нас не було. Я, молодший брат і мама. Вона працювала важко, на будівництві. Грошей не вистачало. Але, – Степанович підняв ніж вістрям догори, – раз на місяць нас балувала. Ми йшли всі разом у гастроном. А там, боже, як смачно пахло і яка була краса на стелажах і прилавку! Тістечко заварне, по 12 копійок за штуку. Сметанники по десять копійок. Пирожне «картопля», по вісім копійок. Бісквітні прямокутники по 22 копійки. А в кутку, на полиці, – вони – торти. Красувалися там шоколадні фортеці із запакованими в золото фольги баштами по чотирьох кутах, кружлялися, як мені здавалося, спеціально для нас кругляки «Київського» торту. Із незмінною зеленою віткою квітучого каштана на капелюшній коробці. Тоді, до речі, і капелюхи продавалися в коробках круглих. Було колись...

Степанич замовк, загрузнув в своїх спогадах. Проте знайшов в собі сили і повернувся на кухню 2017 року.

– Ось, – прогиркав він своє горло, – той, в дитинстві СРСР «Київський торт» коштував три рублі. Великі теж тоді гроші. Але підйомні. І можна було його, торт, скуштувати навіть напівсиротам. А зараз кусається ціна його. Пам'ятаю, ще в 2014 році, цей торт продавався по 71 гривні, наступного року вже по 124, а нині 237 гривень. І торти ці випускає, відмітимо, підприємство нашого Президента. Та і взагалі, хто нами заправляє? – подивився він на Іродіаду.

Та промовчала, знизавши плечима.

– Ренегати махрові, знай і не забувай це!

– Знання, – посміхнулася Іродіада, наповнюючи чашку кип'ятком, – це уміння узагальнювати.

Пара піднімалася. Вона покидала краї чашки, тягнулася угору і віддалялася у бік вікна. Там пробивалася до прочиненої кватирки і йшла на волю. За вікном все сильніше хурделило, і там ставало все білим, суцільно білим…

– Заняття політикою, – бубонів господар, – в нашій Вітчизні слід визнати злочинною діяльністю.