Читання в дорозі

Читання в дорозі

Вагонне тепло швидко випарувалося. Хоча, увійшовши з вулиці, здавалося жарко. Пасажири тулилися на переповнених лавках. Ті, що не всілися приймали зимову стійку і каменіли, до наступної зупинки. Електричка повзла. Іродіада не мерзнула. І в найлютіший мороз її життя вона не носила рукавиць. «Щасливий той, хто народився зимою», – наспівував їй колись Сидір, відігріваючи свої долоні за пазухою у неї, Іродіади.

Щоб не думати тепер про Сидора, дістала вона з кишені газету. Її дав вчора майстер. Ця лиса і бадьора людина розносила агітацію за свою партію. І тепер шпальти розкрила Іродіада. Прочитала перше, що попалося:

«...Керівництво «Нафтогазу» – люди дуже прогресивні. Вони отримують не зарплату, а винагороду. Річна винагорода, наприклад, голови правління складає 19 мільйонів гривень. Його заступник за рік отримав 10,1 мільйони. Але восени минулого року 8 керівників того ж «Нафтогазу» отримали ще і премії за виграш справи проти «Газпрому» в Стокгольмському арбітражі. Розмір премії дорівнював річному гонорару. Тобто голова правління «Нафтогазу» до 19-ти мільйонів гривень зарплати отримав 19 мільйонів гривень премії. Ось вже – премія так премія... Та і взагалі ми не за комунізм. Велика зарплата топ-менеджерам держкорпораций – єдиний спосіб утримати тих, хто оперує сотнями мільйонів, від розкрадання і привернути дійсно успішних керівників.

Проте є сумніви, що велику частину грошей держава заплатила саме за високопродуктивну та ініціативну працю, підвищення її ефективності. Премії і до цих пір – цемент для старих правил і схем у чиновницькій піраміді, яку повинні фінансувати українці».

І резюмувалася стаття такими словами: «У нас в країні, з одного боку, вважається, що, мовляв, ми – європейці і повинні будувати тут Європу. А з іншої – якась нехарактерна для європейських норм купка монополістів давно нас «послала» в якесь місце, традиційно визначуване декількома буквами.»

На другій сторінці вона побачила велике і кольорове фото.

Біля шикарного столика стоять троє. Один чоловік, у дорогому синьому костюмі. І дві барині. Причому одна, по самому центру – спиною до тієї, що споглядає її тепер Іродіади – в сережках довгих, до самих плечей. Плечі ледве вкриває цівка бретелей плаття. Потім широкий і глибокий розріз, що закінчується голим задом. Під знімком Іродіада прочитала і нескладний текст: «Навіть заступник міністра соціальної політики України не завжди може дозволити собі труси. А ви говорите, влада жирує в Україні. Влада страждає разом з народом.» І після багатокрапки дрібнішим шрифтом додавалося, як би із донесення, спрацьованого на машинці: «У декларації замміністра вказано: за минулий рік вона отримала зарплату в 874 120 грн. (по 72 800 грн. на місяць). На своїй сторіночці в соцмережі вона розповідає про подорожі до Бангкока і демонструє фотосесії: наприклад, в старовинних нарядах і з собачкою». І, вже від редакції, ще доважком: «Нагадаємо, сам міністр недавно грандіозно ганьбився дебільним висловом про те, що українці їдять набагато більше німців. Також днями стало відомо, що при окладі в 4,5 тисяч гривень міністр вмудрився отримати за місяць 103 тисяч гривень зарплати».

І ще читала Іродіада далі, під стукіт коліс таке:

«Українські чиновники щомісячно нараховують собі надхмарні суми премій. А річні або квартальні премії можуть сягати сотень тисяч або мільйонів гривень.

«У мене і моїх колег, які очолюють Міністерство, посадовий оклад складає 5100», – заявляв ще в 2015 році голова Нацагентства державної служби. І додавав, що разом з надбавками на руки отримував близько 10 тисяч гривень.

Минуло два роки. Його зарплата виросла в п'ять разів – 677 тисяч за рік (в середньому 56,4 тис. гривень щомісячно). І це не все: вже під ялинку, 29 грудня, він повідомляє про зміну майнового стану – ще 83 тисячі гривень щорічної премії.

«Преміювання здійснюється з метою матеріального стимулювання високопродуктивної, ініціативної праці, підвищення його ефективності, якості, зацікавленості в досягненні кінцевого результату і посилення персональної відповідальності державних службовців за доручену роботу або поставлені завдання».

У Нацагентстві по запобіганню корупції – оклади в декілька разів більші, ніж в державних установах. Агентство організували навесні 2016-го, але робота почалася лише 15 серпня – коли сюди передали електронний реєстр декларацій. Виявляється, ще влітку 2016-го члени цього антикорупційного агентства виписали собі премії заднім числом. Цифри вражають: у липні 2016-го його керівник отримала 330 тис. 822 грн., з яких премія складала 165 тис. 411 грн.. Нагадаємо, це тоді, коли агентство існувало фактично на папері, а про успіхи в його роботі нічого було й говорити.

Виникає питання: а за що вони отримують ці гроші? Якщо сфера електронного декларування провалена. Регуляція конфлікту інтересів провалена. Державне фінансування політичних партій провалене. Захист викривачів провалений. Формування антикорупційної політики держави провалене. Всі ці 5 базових функцій, які лягають на плечі дорогих «агентів», всі провалено.

Премія помічника адміністрації Президента складала 247 тисяч гривень за минулий рік. Разом з окладом та іншими надбавками – а їх існує близько п'яти – він офіційно отримав 537 тисяч гривень».

Далі газета повідомляла, що виконавець обов'язків голови правління «Укрзалізниці» має оклад більше 500 тисяч на місяць. А ще він може отримувати щоквартальну і річну премії. Квартальна – у розмірі трьох окладів – півтора мільйони. Щорічна – ще 24 місячних оклади. Тобто більше 12 мільйонів. І в кінці статті її автори питали читача: «Як там подорожувати «Укрзалізницею», затишно?»