Пʼята частина

***

- Мішель глянь на це, - Майкл на одному з моніторів показав останні новини.

Камера показувала закривавлене тіло Бена Віга. Телеведучий захлинаючись коментував картину. Наступні кадри розгорнули вечірній інцидент, невелику бійку на вечірці.

- Чи може Мішель Гравар таким чином позбавлятися настирливих покупців. У цьому належить розібратися представникам центрального суду.

Це вже непогано спланована акція, не залишалося жодних сумнівів. Настав час вживати невідкладних заходів.

Після мене вони, звісно, візьмуться за Біла Гайро. Він служить у військово космічних силах. І поки що його крейсер стоїть у горах планети Цетун на плановому ремонті. Гайро був уразливий. З ним насамперед і треба було зв'язатися.

- Привіт Мішель, - обличчя Біла хоч і було пом'яте від сну, але як кожен військовий він швидко приходив до тями і готовий був діяти.

- Привіт Біл. Ти один?

- Ні, в спальні ще лежить Аліса.

- Аліса андроїд чи жива дівчина? - У серці трохи тьохнуло, невже дісталися.

Але на обличчі Біла з'явилася здивована маска.

- Я взагалі щось з трупами ще не сплю, і з андроїдами теж. Чому це ти раптом зацікавився з ким сплю?

На серці відлягло. Значить, вони почали з мене. Я виявився територіально найдоступнішим.

- Взагалі я цікавлюся твоїм здоров'ям. І щоб ти спав з Алісою і надалі, живий бажано.

- І ти мені вночі зателефонував перевірити, чи я живий?

- Взагалі так. Це добре, що ти ще живий, маєш шанс. Якщо дівчина андроїд, – я показав неоднозначний жест рукою. - Виявляється, ми ще не розібралися зі своїми недоброзичливцями. Моя яхта в дорозі, кидай все і вшивайся.

- Розберемося! - Біл відключився. Зараз Біл кулею збирається, змінюючи зовнішність.

Але я помилився. У нього в кімнаті був андроїд. Біл сидів задумавшись. Ще, якихось п'ять хвилин і він перетворився б на труп. Зволікати не можна, кілька секунд і андроїд здогадається, що вона розкрита. Порившись у своїй амуніції Біл дістав термічну гранату і не замислюючись вкинув її в спальню. Коротка бавовна, зойк і шипіння підтвердили про ліквідацію андроїда. Тепер на якийсь час шлях був вільний.

- Відтепер матиму справу тільки живими зі справжніми дівчатами, - повторював про себе.

Гайро, пробираючись до чорного входу готелю. Без жодних подій він дістався космодрому, де на нього вже чекала яхта.

- Яхта вітає командира Біла Гайро, - зустрів його комп'ютер на борту.

Тим часом я набрав Жоржа Мілігана. Апарат під-просторового зв'язку тихенько пискнув, нагадуючи, що з'єднання відбулося, і режим захисту розмови увімкнено. Жоржа я застав за його улюбленим заняттям, риболовлею. Цього разу він влаштувався на планеті Тутун. Дев'яносто вісім відсотків поверхні планети було вкрите водою. На кількох невеликих материках селилися місцеві аборигени буїди з досить примітивним рівнем розвитку. Хоча Жорж такими аборигенів не вважав. Він, якимось чином знайшов контакт із місцевим населенням і завжди повторював, “Я їх люблю, вони чесні та безпосередні.” Буїди свою чергу платили тим самим, і з іншими представниками розвинених рас контактів не підтримували. На цьому Жорж мав невеликий бізнес, рідкісні морські мешканці в якості диковинного делікатесу на столі, доволі непогано продавались

- Слухаю тебе Мішель, - добре обличчя Джоржа з'явилось на екрані.

- Джордж на нас оголошено полювання.

- Не вперше, - Міліган примудрявся розмовляти зі мною, не відволікаючись від свого заняття. — І хто ж ці самогубці?

Знаючи, що відволікти від улюбленого заняття його не вийде, я продовжував.

- Хто проти нас грає, не знаю але, судячи з застосування нових технологій доступних тільки секретним службам, на наші голови полює сильна організація.

Тільки тепер Міліган глянув на моє стурбоване обличчя.

- Мені є загроза?

- Так є. У певних колах знають, де ти любиш проводити час. Тебе зітруть разом із аборигенами. Ніхто не згадає про цю планету. - Я зробив паузу і додав. - Моя яхта вже в дорозі.

Міліган кивнув і вимкнув комунікатор.

Залишилося попередити Сергія Степаненка. За нього я сильно не хвилювався, про свою безпеку він дбав більше за мене. Маючи конфлікти з впливовими контрабандистськими організаціями, він вибрав собі житло біля військової бази Таніонів, раси що входить у зірковий союз, але які закрили свою територію від відвідування інших. Як Степаненку вдалося досягти посвідки на проживання на одній з баз Таніонів, залишалося загадкою. Ходили чутки що, бувши ще начальником охорони одного з секретних інститутів, він зумів добути, а потім передати Таніонам деякі секретні технології. Але це було півбіди. Ці технології йому замовили за нечувані гроші контрабандисти. В останніх він узяв аванс і зник. Планета Іія, на якій мешкав Степанов, була кінцевим пунктом приземлення моєї яхти.

Пролунав зумер під-просторового зв'язку, мене викликав Сергій.

- Ну, ти легкий на згадці, я хотів тебе потурбувати.

- Мене вже потурбували Таніони. Вони перехопили малий крейсер, який порушив планетарний простір.