Четверта частина

***

Модуль зустрічали я разом з О та Гуком. Гук, так його назвав хижака п'ятий робот, невідомо чому сподобалось це ім'я роботу, однак як назвав так і назвав коротко просто. Він дійсно виявивсь розумним чудовиськом. Після того як я попросив його піти зі мною він мовчки піднявсь та пішов. Його спина гойдалась збоку на рівні моїх грудей. Мимоволі я опустив руку та погладив його по жорсткій шерсті. У відповідь голова повернулась, і голову заполонили теплі хвилі. Які мізки заклав в нього п'ятий робот, і якими можливостями володів цей монстр тільки можна було здогадуватись.

Модуль плавно опустивсь на ґрунт і через декілька хвилин з похилого пандуса спустились мої товариші з посмішками до вух та доволі подобрілими фізіями. По всьому видно гусиди їх не ображали, як мінімум харчування виявилось на найвищому рівні.

Після першої хвилини оторопію від мого ескорту першим мене в обійми вхопив Жорж, потім Сергій І Біл, ребра від стискань нили однак було приємно.

- А це хто? - Жорж ніскільки не злякавшись грізного вигляду тварини вже чухав йому за вухом.

- Це Гук і О,- я вказав на свою охорону, - О високо інтелектуальний робот зачатками свідомості.

- Гук,- місцевий хижак, розумові здібності якого ще повністю не осягнув, це означає що його розумові здібності не гірші наших. Він захисник і провідник в місцевій природі.

Після невеликої наради, я залишив свої друзів під опікою О та Гука, а сам вирушив до генерала,

цікаво яку пропозицію він мав на увазі. За мить модуль зачинив вхідний шлюз і керований автопілотом направивсь до гусидського корабля. Біля перехідного шлюзу мене зустрічали двоє охоронців з однією стрічною. Це означало що статус у мене як гостя виявлявсь надзвичайно високим, та й не дивно за мною стояла скеля здатна розмолотити вмить це військове угруповування. Генерал знаходивсь не центральній рубці, а в своєму розкішному кабінеті.

- Я ж казав що ти не такий як вони, - без вступу почав гусид, рот генерала шкіривсь в великій посмішці.- Мені ніхто не вірив. На цій планеті знищено не один десяток кораблів і декілька сотень наших солдат, ми випробували всі передові технології, а цьому монстру хоч би що. Я зрозумів тут потрібен нестандартний підхід. Як подарунок долі, ваші бюрократи запропонували нам місію, по знищенню свої співвітчизників, ми були здивовані, однак непогані гроші зробили свою справу. Вся ваша дурнувата вилазка була зі мною узгоджена. В нашому світі це просто неможливо, але у вашому світі це є, ви гнила нація. Вас на знищення відправили ваші ж генерали, таким чином вони позбавлялись інакомислення в армії, це верх цинізму і підлості. Я погодився, знищити півтори сотні найкращої частини якщо не ворогів, то принаймі не друзів, чому ні. Це я тобі кажу щоб ти знав, хто твій дійсний ворог. Але я не для того тебе запросив. - Генерал зробив паузу,- Я тридцять років служу на кораблях, дослужився до шостого радника в нашій системі, це дуже високо.

- І до чого тут я,- ніяк не можна було зрозуміти до чого він хилить. То що нас вирішили позбутись про ми й самі здогадались і генерал тільки підтвердив наші висновки, а що далі?

Дві чорні цятки очей не моргаючи вперлись у мене.

- Я не знаю хто ти, однак я знаю, що ти надійний, з правильними моральними устоями, такі як ти роблять історію, і це ти вже доказав. Виявилось за тобою стоїть незламна сила.

- Я відпустив його.

- Що значить відпустив?

- Він покине наш світ, не знаю на скільки, і не розповім що він хоче. Він залишить свого помічника для захисту планети я сам зникне.

Генерал на хвилину задумавсь, потім підвісь походив по приміщенню.

- Це нічого не міняє, діло не в ньому, а в тобі.

- Генерале не тягни ахітара за хвоста, кажи що хочеш.

- Коли ти захочеш наступного разу встрянути в якусь авантюру, бери мене з собою, мені набридли наші бюрократи. До тебе піду компаньйоном, помічником, можливо товаришем.

М'яко кажучи моєму здивуванню не було меж. Цей гусид який дійшов до вищого щабля у владній ієрархії, і коли можна було б спочивати на лаврах поваги, влади, та достатку, виявись мрійником і авантюристом. Неймовірно. Тепер вже я свердлив його своїм поглядом.

- Я згоден, хоч у тебе рот як у хваба, але я згоден.

Рукостискання закріпили угоду.

***

Ще через тиждень ми дісталися перевальної бази в мілутіанському секторі.

З того часу наша дружба була міцна, а коли я попереджав про небезпеку, мені вірили беззаперечно.

Через п'ять років, я закінчував облаштування свого будинку на головному материку Етаї. Сутеніло, робот повар виніс на відкриту веранду вечерю. Як завжди, смажена печінка ахітара, вино власного виробництва чим я дуже пишавсь, суп з плодів купави та печені овочі. Чорний подовгуватий предмет завбільшки з невелике яйце, плавно опустивсь прямо посеред столу.

На перший погляд це була не місцева технологія. Щось тьохнуло всередині, сюрпризи не те що хочеться бачити, однак яйце в руку взяв. Поступово над столом з'явилось зображення п'ятого робота. Фактично він став космічним роботом вільним і незалежним.

- Вітаю троїда з іменем Мішель.

- Я також радий.