Перша частина

РОБОТИ

ДЕМОНСТРАЦІЯ СИЛИ

- Мій друг Мішель, - мене поплескав по плечу Бен Віг. - Мій друже Мішель, як я радий тебе бачити. - Задоволена і трохи під випивша фізія мого приятеля витріщалася на мене висловлюючи своє майже непідробне кохання. Скільки ми не бачились, рік, більше, менше. Якось ми з тобою останнім часом втратили зв'язок. Це недобре, друзі повинні підтримувати спілкування а ми загубилися.

- Так Бене, доля розвела нас по різних кутках планети, ти, я краєм вуха чув, почав співробітничати з корпорацією і переїхав на центральний острів. Так чи ні.

- Є така справа, вони запропонували мені непогані умови, в спільному проекті, вибач уточняти не буду які. Я погодився. Набридло самому тягнути лямку, а тут цілий відділ. Та й ти ж мені в свій час відмовив в співробітництві.

- Ти ж знаєш чому відмовив, я індивідуаліст, звик сам керувати компаніями, ми б обов'язково полаялись, а так у нас збереглись дружні відносини. Ми можемо дозволити ...

- Оо... давай по одній, - у руках він тримав дві чарки з етайською горілкою настояною на хвостах ахітара. Мабуть, він спеціально замовив для мене саме цю горілку, знаючи мою слабкість до настоянки. Чарки випромінювали трохи терпкий, але надзвичайно приємний аромат, - давай по одній, - ще раз повторив свою пропозицію Віг. Я хоч і не готовий був набиратися, але запах настоянки ахітара приємно лоскотав ніс зваблював та закликав випити. Я вирішив не відмовляти. Взагалі він був не найгіршим хлопцем. Ми випили.

- У мене сьогодні хороший день, - Бен хитро примружив одне око, - я купив рудник на західному острові.

- Вітаю, там кажуть непогана милуїтова жила.

- Ну не така як у тебе але, мінерал є.

- Розробляти коли почнеш?

- Перша партія розвідників уже вирушила, - спритність Віга дивувала, враховуючи той факт, що вільних рудокопів на планеті просто не було. Однак за ним вже стояла корпорація. Тому все могло статися. Мене зацікавило, можливо з'явивсь конкурент, як не кажи а Бен добре знає планету з запасами корисних копалин.

- Нещодавно на планету прибула невелика група шахтарів, - Бен наче прочитав мої думки, - я їх уже встиг найняти.

- Ну, тоді ще раз вітаю за оперативність.

- За це треба випити, - офіціант приніс ще по одній чарці.

- Твій бізнес щоб процвітав, а шахтарі отримували заробітну платню, - я взяв чарку, ми знову випили. Бен почав розповідати, як він спритно виявив команду шахтарів, які не встигнувши приземлитися, одразу з космодрому потрапили до нього на гачок.

Якийсь невеликий хробак сумніву почав мене гризти. Знаючи Бена його лінь, простуватість і те, як оперативно він здійснив угоду з шахтарями, при цьому обійшовши мене хай навіть з допомогою. Це було просто неможливо. Напевно тому він мені це й розповідає, щоб зачепити за живе. І як не дивно йому це вийшло. Я вже задумався, чому шахтарі залишилися непоміченими Жанною, моєю знайомою в аеропорту, зрештою я їй плачу бонуси не за те, щоб якийсь Бен, який називає мене своїм другом, виводив у мене з-під носа цілу групу шахтарів.

- Нічого, - Бен ніби знову прочитав мої думки, - не весь час тобі бути першим, коли-небудь треба і попасти задніх, і побігати за ахітарами, що відстали. - Хитра посмішка з'явилася на обличчі мого товариша.

- Ну, я більше такого промаху не допущу.

- Еее… у тебе Мішель все попереду. Я ось що тобі скажу, даремно ти не хочеш брати мене в долю, ми з тобою на цій планеті розгорнулися б. Тут усе було б нашим. – Бен зробив широкий жест рукою.

- Не нашим, а моїм, - я тицьнув себе пальцем у груди, - я знайшов цю планету. - Іншою рукою я зробив знак офіціанту, він миттю виріс біля нас. - Це буде моя планета, по праву першовідкривача, - я взяв чарку, іншу простяг Бену.

- Нї ... Мішель, ця планета не буде твоєю, - Бен багатозначно підняв палець.

- Чому не буде, вона вже й так наполовину належить мені?

- Тому друже що дуже впливові люди тебе недолюблюють.

- Чхав я на впливових людей, я сама впливова людина, можу втерти носа, можу викрутити руки з ногами, будь-кому. – Ось воно що, нарешті осяяння надійшло в затуманені настоянкою мізки. На мою планету як я вважав, положила око корпорація. Мого партнера в минулому, не просто так найняли, це підкоп під мене. Бен зачепив моє хворе самолюбство. Роздратування поступово заповнювало сутність. Це ж вміє цей п'яний дружбан вивести з себе, - Де ті впливові, які хотіли в мене відібрати перевезення планетою а? Немає! Вони дружно зібрали валізи та поїхали. А де ті, хто хотів забрати шельф? Немає! А казино…?

- Казино не всі твої.

- Будуть моїми, питання часу, а він у мене є.

- Мішель ти ж мій друг. - Ці люди дуже впливові, повір. За ними стоїть така машина супроти якої ніхто не встоїть,- він навіть з жалем подививсь на мене,- моя дружня порада йди на співробітництво. Ти єдина людина, яка ніколи не втрачає почуття реальності. Ще раз кажу з таким прикриттям тут все буде нашим. Давай сядемо за столик.

Розмова мені вкрай не подобалась, однак за столик я присів. Потрібно вияснити до кінця, яку задачу нові хазяї поставили Бену. А для цього підходила настоянка, ось він з неї і почав. Добре подивимось як почне розв'язуватись язик дружбана, принаймні до сьогодні я його завжди перепивав. Згадались давні часи коли один раз він мене спровокував влаштувати справжній погром. Саме почуття реальності я мав необачність той раз втратити, з тих пір я завжди контролював п'яну ситуацію з тими хто зі мною сідав за стіл.