Розділ 13
– Ха-а, як же все набридло-о, – я знову проводила години в інтернеті, а червоні очі вже пекли – стан «в пошуках роботи».
За вікном 2020-й рік, березень-квітень і всі скаженіють від головної новини «коронавірус»…
Я саме хворію (не знаю на що, адже тоді ще не було тестів, тож нічого, хіба що грип, виявити у мене тоді не могли) і сиджу на самоізоляції.
Просиділа я так місяць, два, три…
– Де ж ти, моя робото!? – бігала я то на півбесіди, то на стажування…
І все не те, все не моє!
Я вже і флаєри роздавала і навіть стажувалася на секонд-хенді, бр-р-р, як воно мені все остогидло!
***
Знову йде час…
*З щоденника*
31.07(липня)
Сьогодні зранку вкотре розповіла коханому історію про те, як у школі не вірили, що я пишу вірші сама, тому я вирішила написати декілька віршів при однокласниках на загадані ними теми (там були і «Береза» – сумний вірш про те, як з дерева люди «кров, як воду точать…» і вірш про кохання – довжелезний такий, наче я сама те кохання того часу колись відчувала XD. До речі, декілька років потому колишня однокласниця прислала мені цей вірш в одному з меседжерів на згадку – це була Кіті).
Швидко придумавши і написавши вірші – я прочитала їх одноклассникам, котрі, в свою чергу, стояли, роззявивши роти.
Але, що б ви подумали?
Ті не розгубилися і сказали, що я ці вірші на пам'ять знала…
Видно – їм було легше признати, що у мене надзвичайна пам'ять, (що, у свою чергу, якраз навпаки J) ніж визнати мій талант до написання віршів XD…
До чого я хилю? Мій коханий чоловічок не повірив у цю шкільну історію, тому я загадала і йому дати мені якусь тему.
Він загадав одне слово «лящ» і відправився бігцем на роботу, а я одразу прийнялась писати.
[А щоб він не подумав, що, поки його не буде – я спишу з інтернету, то додала до вірша наше з ним життя…]
*****
Раптом в спину прилетіло – Лящ!
Я обгризла в того ляща хрящ.
Виїдала м’яско – смакота!
І купила пивко – ляпота…
Я прокинулась ранком – гарно…
Снідання, обід, смаколик – Файно!
На роботу чоловік побіг – Чудово!
…А я в сни яскраві, кольорові…
Потім – йога, все, як завжди – справи
Після йоги – пити! Втома, спрага…
Радість від проробленого, фільми…
…Чоловік з роботи – купив диню♥
Сходив в душ, вечеря, – жамкаю:
Двома лапками своїми йому лапки мну
Чухаю його, тру спинку я
Ото кайф у нього, як тече слинка то…
Хто не скаже, що мені – їм заздрісно
Бо не всім в житті, як нам, так радісно.
Чоловік найкращий мій, його жінка я
Двох щасливих сердець дзвін в цім житті, як є!
П.с. Хто не зрозумів, то перший стовпчик, то був сон ^^
В другому – «повсякденна рутина» на той час без роботи, де описується приготування основних страв і десерт. Після того, як основні справи зроблено і не потрібно нікуди йти, то люблю подрімати вдень.
В третьому: якщо не сплю, або після сну – займаюсь йогою, прибиранням, читаю, гортаю новини в соціальних мережах.
Далі: коли вже коханий приходить з роботи і приймає душ, то накладаю вечерю і роблю массаж (як я вже і говорила раніше), адже і я і коханий дуже його любимо♥
І останній: люди часто судять поверхнево, мовляв «ти не знаєш бід», «повітряна», «легковажна» чи «ні про що не думаєш», « несерйозна».
Чому? Тому що: не вмію довго ображатися; не «накручую» себе з дрібниць і речей, на які я не можу вплинути. Не відкладаю на потім а радію, купую, пригощаю, люблю, вже і зараз. Я свідома: тому стараюсь не брати на себе те, чого не можу, чи не готова виконати. Це все не завжди вдається, але я стараюсь, посміхаюь і живу далі ;)
Так. Я запальна, а іноді навіть надто емоційна, але швидко «вистигаю» і готова далі бути здорово мислячою людиною J
+ Бонус: для себе
Книжечки пишу ось я, поки три їх є
В цьому бачу – щастя є і любов цвіте♥
Дві – про підлітків-дівчат, третя – про життя
Про моє минуле й так, все, що бачу я…
***
03.08.2020
Активний пошук роботи!
#665 в Сучасна проза
#57 в Не художня література
автобіографія автора, роботи в україні, гумор та іронія з життя
Відредаговано: 15.07.2022