Розділ 13

Розділ 13

– Ха-а, як же все набридло-о, – я знову проводила години в інтернеті, а червоні очі вже пекли – стан «в пошуках роботи».

За вікном 2020-й рік, березень-квітень і всі скаженіють від головної новини «коронавірус»…

Я саме хворію (не знаю на що, адже тоді ще не було тестів, тож нічого, хіба що грип, виявити у мене тоді не могли) і сиджу на самоізоляції.

Просиділа я так місяць, два, три…

– Де ж ти, моя робото!? – бігала я то на півбесіди, то на стажування…

І все не те, все не моє!

Я вже і флаєри роздавала і навіть стажувалася на секонд-хенді, бр-р-р, як воно мені все остогидло!

***

Знову йде час…

*З щоденника*

31.07(липня)

Сьогодні зранку вкотре розповіла коханому історію про те, як у школі не вірили, що я пишу вірші сама, тому я вирішила написати декілька віршів при однокласниках на загадані ними теми (там були і «Береза» – сумний вірш про те, як з дерева люди «кров, як воду точать…» і вірш про кохання – довжелезний такий, наче я сама те кохання того часу колись відчувала XD. До речі, декілька років потому колишня однокласниця прислала мені цей вірш в одному з меседжерів на згадку – це була Кіті).

Швидко придумавши і написавши вірші – я прочитала їх одноклассникам, котрі, в свою чергу, стояли, роззявивши роти.

Але, що б ви подумали?

Ті не розгубилися і сказали, що я ці вірші на пам'ять знала…

Видно – їм було легше признати, що у мене надзвичайна пам'ять, (що, у свою чергу, якраз навпаки J) ніж визнати мій талант до написання віршів XD…

До чого я хилю? Мій коханий чоловічок не повірив у цю шкільну історію, тому я загадала і йому дати мені якусь тему.

Він загадав одне слово «лящ» і відправився бігцем на роботу, а я одразу прийнялась писати.

[А щоб він не подумав, що, поки його не буде – я спишу з інтернету, то додала до вірша наше з ним життя…]

*****

Раптом в спину прилетіло – Лящ!

Я обгризла в того ляща хрящ.

Виїдала м’яско – смакота!

І купила пивко – ляпота…

Я прокинулась ранком – гарно…

Снідання, обід, смаколик – Файно!

На роботу чоловік побіг – Чудово!

…А я в сни яскраві, кольорові…

Потім – йога, все, як завжди – справи

Після йоги – пити! Втома, спрага…

Радість від проробленого, фільми…

…Чоловік з роботи – купив диню♥

Сходив в душ, вечеря, – жамкаю:

Двома лапками своїми йому лапки мну

Чухаю його, тру спинку я

Ото кайф у нього, як тече слинка то…

Хто не скаже, що мені – їм заздрісно

Бо не всім в житті, як нам, так радісно.

Чоловік найкращий мій, його жінка я

Двох щасливих сердець дзвін в цім житті, як є!

П.с. Хто не зрозумів, то перший стовпчик, то був сон ^^

В другому – «повсякденна рутина» на той час без роботи, де описується приготування основних страв і десерт. Після того, як основні справи зроблено і не потрібно нікуди йти, то люблю подрімати вдень.

В третьому: якщо не сплю, або після сну – займаюсь йогою, прибиранням, читаю, гортаю новини в соціальних мережах.

Далі: коли вже коханий приходить з роботи і приймає душ, то накладаю вечерю і роблю массаж (як я вже і говорила раніше), адже і я і коханий дуже його любимо♥

І останній: люди часто судять поверхнево, мовляв «ти не знаєш бід», «повітряна», «легковажна» чи «ні про що не думаєш», « несерйозна».

Чому? Тому що: не вмію довго ображатися; не «накручую» себе з дрібниць і речей, на які я не можу вплинути. Не відкладаю на потім а радію, купую, пригощаю, люблю, вже і зараз. Я свідома: тому стараюсь не брати на себе те, чого не можу, чи не готова виконати. Це все не завжди вдається, але я стараюсь, посміхаюь і живу далі ;)

Так. Я запальна, а іноді навіть надто емоційна, але швидко «вистигаю» і готова далі бути здорово мислячою людиною J

+ Бонус: для себе

Книжечки пишу ось я, поки три їх є

В цьому бачу – щастя є і любов цвіте♥

Дві – про підлітків-дівчат, третя – про життя

Про моє минуле й так, все, що бачу я…

***

03.08.2020

Активний пошук роботи!