Робота, як життя ідіота

Розділ 7

Перша подорож

– О, Парі – муркала вже я, хоча майже всю подорож з України, через Берлін і назад через Дрезден, з незвички, мене постійно боліла голова L!

Але я все-одно старалася насолоджуватися екскурсіями, прогулянками і моїм улюбленим моментом в подорожах – шведським столом у готелях! О, так, люблю я попоїсти смачно!

…Понакидати на тарілочку собі смачненького «прошуто», смаженого бекону, твердого сиру, «скрембл» – як ми називаємо збиту яєчню і запити на останок свіжим апельсиновим соком. А в кінці трапези обов’язково кава з круасанами, а як же без них? М-м-м, – це вже наша традиція)…

Без казусів в подорожах також не обійшлося. І навіть в нашій першій. Наприклад – я дуже хотіла побувати на Ейфелевій вежі, ну, такий вже був у мене каприз! А хто ж не хоче? Та у коханого виходило, що, разом з цією поїздкою, він був у Парижі вже вчетверте, тому і не хотів підніматись на вежу разом зі мною, що дуже мене засмутило.

Адже:

– Як то так? Бути в найромантичнішому місці на землі і не піднятись з коханим на Ейфелеву вежу? Не поцілуватись на самому високому вершечку, не сфотографуватись там разом?

Істерила я, виводячи бідного хлопчину з себе.

– Хочеш – іди сама, вперся він і ми посварилися.

Він дав мені карту і сказав самій іти до пункту збору групи, а сам пішов обхідним шляхом, аби «остудити голову».

І хоч шлях був легким – майже постійно йти прямо, та я, яка і у Львові то погано орієнтується, живучи там стільки років, а в не знайомому місті, будучи там вперше, так і взагалі могла «заблукати між трьома соснами»!

Тож я прийнялася, ломаною англійською розпитувати місцевих жителів через кожні 50 метрів:

– Чи на правильному я шляху?

І вже краєм ока я спостерігала, що, як би він не дувся, та підтюпцем, аби я його не помітила, коханий слідував за мною, очевидно і сам за мене переживав, знаючи мої здібності по координуванню.

Але, я ж горда! Задерши носа я слідувала собі сама до пункту збору групи, роблячи вигляд, що не бачу, як він підкрадається паралельною вулицею…

Лід розтопив він сам... Своїм «май нейм із Фред», який я згадала на той момент, коханий підкрався до мене «в плотну» і з іронією сказав:

– Ти навіть таку легку дорогу сама не пройдеш. Я ж тобі все пояснив, а ти мучиш бідних людей на кожному кроці.

Він обійняв мене і ми помирилися.

І.. Так, на Ейфелеву вежу ми таки піднялись разом ♥.

***

Ми удвох подорожували і подорожуємо й досі по всій планеті і з кожним разом мій вклад у це тільки росте. З часом, коханий навчив мене економити і відкладати на подорожі, тож, на п’яту річницю з дня початку наших стосунків, я планую звозити нас в Амстердам. У місце – в яке ми удвох вже давно мріємо потрапити і надіюсь, що нам таки це і вдасться!

Побажайте нам удачі і наснаги у цьому!...

Якщо вам таки цікаво (а, якщо не цікаво, то можете сміло пропускати цей розділ! J) про інші наші подорожі на цей момент (момент написання книги), то… З коханим ми побували в:

1)Україні) Що саме собою розуміється, адже ми тут і проживаємо J;

2)Польщі – вже 6 разів;

3)Німеччині – два рази;

4)Бельгії;

5)Франції;

6)Італії;

7)Греції;

8)Угорщині – багато разів: коли їхали в Італію, Грецію, коли верталися з Відня…;

9)Австрії;

10)Литві;

11)Латвії;

12)Естонії;