7

Дорога назад була нестерпна, пару хвилин так точно. Товариш мовчав, а я все думав про його слова, поки він знову не заговорив. Він продовжив своє речення.  

    - «Ти такий же.. Знаєш ми обидва дуже сміливі, може давай забацаємо якусь пригоду? Тут сумно, але з тобою буде весело, ти не проти?» 

Мені стало легше, спочатку я задумався про зовсім протилежну річ, але вдихнув свіжого повітря після пропозиції. Можливо не такий він і дивний? Звичайний хлопець, такий як і я. Все одно мені тут ще довго бути, тому погодився аби щось цікаве відбувалося.  

Вже пізно. Ми розійшлись по домівках. Я сиджу на ледь теплій землі та дивлюсь на зорі, які видно так сильно, що відчуття наче я можу до них торкнутися. В голові пусто, не можу думати ні про що.  

Раптово щось рухається за моєю спиною. Це не міг бути собака, та й товариш вже певно спить. Обернувшись, я побачив мале хиже лисеня. Я не зрозумів чому вона не тікає, бо коли вони бачать людей, то намагаються швидше зникнути з поля зору. Воно дивились на мене, а я на нього, здається пройшло лише пару секунд і воно вже лежало мертве, стікаючи кровю.  

   - «Це тобі за нашого пса» - почувся голос діда.  
Це було неочікувано. Постріл був такий тихий і  влучний. Треба щоб дід мене навчив своєї мисливської майстерності.  

Ну от.. Сьогодні відбулося дві смерті з якими була пов’язана моя постать. Цікаво, що про це думає Бог? Якщо він звісно існує. Все своє дитинство не пропускав жодної святої літургії в церкві, а зараз все так змінилось. Мене часто переслідують сумнівні думки про те чи це все маячня придумана народом, щоб перекласти відповідальність за свої вчинки або відволіктися від проблем, чи це дійсно все правда.  

Моє ліжко відчувалось настільки м'яко після такого фізично важкого дня. Я думав, що засну і прокинусь через три доби, але завтра другий день тижня, а значить треба піти на роботу в сад.