Робота в саду

4

Сьогодні вівторок, а отже я зі своїм «другом» збиралися йти і заробити трохи грошей в саду. Це добре, бо десь годинки чотири мені точно не буде набридати бабця.

Я завжди дивуюся, коли люди розказують як люблять своїх бабусь, що вони раді, коли навідуються до них або їдять їхні свіжоспечені пиріжки. Як таке можливо? Я зовсім не розумію.

Моя баба – це суцільний негативний шар. Ні дня не проходило, щоб вона не назвала мене недоумком у якого зовсім немає мозку. Мене це ображає. Дуже сильно ображає.

Бо я теж хочу любити її, як нормальні люди. Принаймні хотів. Вже десь тисячу раз пробував нормально поговорити, але сенс зник десь рік чи два назад, коли вона перевершила сама себе.

В той день мені давали багато завдань, а я, як мала дитина, все виконував. Правда не все мені вдалося. Потрібно було спуститись в льох і взяти пару закруток до обіду. Сходи там круті, ще й темно і нема світла. Мої ноги якось так заплутались, що підлога зникла піді мною і я відчув землю лише внизу своїм тілом. Всі слоїки розбились, мої ноги теж.. Пам'ятаю як спочатку кричав від болю. Прибігла баба і почала верещати через розбиті банки. Я не міг встати. Ноги різало від болю настільки, що я їх майже не відчував. Закрутки. Закрутки – це важливіше. Після цього баба перестала бути для мене хорошою. Не хочу більше говорити про цю ситуацію. Кінець розділу.

Горбова Юлія

Подобається

#2471 в Містика/Жахи
#3889 в Детектив/Трилер
#1668 в Трилер

У тексті є: вбивство й дружба, психологічні проблеми, таємниці та пригоди

Відредаговано: 19.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись