У кожного - власний міраж

У кімнаті Еві Монтерлейдж настирливо гудів мобільний телефон. От ця мелодія...

Еві ще валялась на ліжку, не бажаючи прокидатись. Такий чудовий сон снився, а тут... Коли мобілка задзижджала знову, дівчина зі злості вхопила її і хотіла вимкнути.

Вчора була така прекрасна днина, і новий подарований Заком день. З ним дівчина по-новому пізнавала рідне місто, в якому, як виявилось, ще не знала усіх закутків. А особливо ж було цікаво та пізнавально плавати поряд зі справжнім тритоном серед морських глибин.

Еві відчувала себе частиною чогось магічного, досі незбагненного їй.

"Ой, та це ж тато! Невже це вже сьогодні?" - промайнуло блискавкою серед сплячої свідомості.

Еві так поринула з головою у своє особисте життя, що зовсім забула про обіцянку допомогти батькові. Треба було одягатися і їхати хутчіш у Скелясті Долини. Тато там вже мабуть, громами розкидається не в змозі її дочекатися. Що ж буде? Зак точно голову їй відірве, коли взнає, що саме зараз відбувається на скелястому пляжі.

У Міммі не було часу на роздуми. Грізна Ондіна поставила її перед фактом. Усе має вирішитися в ніч повного місяця, яка настане вже післязавтра. Що ж робити? Як бути?

Найбільше за все на світі Міммі не хотіла, щоб Ондіна якось нашкодила її любим подружкам-русалкам. Дівчинка була їм дуже вдячна за те, що весь час оберігали її від Ондіни. Вона навіть не образилась, коли дізналась, що в неї є реальний сильний ворог і вся команда Дрейтен знає про це.

Бо Міммі розуміла, що всі ці таємниці та недомовки були лиш для її блага: Ондіна - дуже сильна і владна суперниця. Навряд чи Міммі зможе протистояти їй. Але і танцювати під її дудку, наче якась маріонетка, вона не буде! У Міммі ще була власна гідність і почуття гордості.

В маленькій голівці постійно коловертом крутились слова, що їх сказала ця божевільна.

Так, Ондіна - тиран, і невідомо, як її терплять спільники в океані. Русалочка не сумнівалась, що в Ондіни є своя команда. Зграйка таких, як і вона, людей або ж русалок, які їй допомагають. Сумнівів не було і в тому, що Купол Моря підвладний лише суперрусалці, тобто Міммі.

Хоч вона і не бачила цього грізного інструменту, та була впевнена, що він небезпечний і жахливий, і гратись з ним аж ніяк не варто.

Все, що сталось останніми днями, русалочка тримала в собі і не розповідала Сирені та Беллі. У них було своїх проблем повно, та й Белла зараз не в тому стані, щоб щось вирішувати.

- Це моя війна! - думала Міммі.

Остаточного рішення дівчинка ще не прийняла, і тому з гнітючим почуттям провини пленталась до земного входу в каньйон. Саме там Ондіна призначила їй зустріч, щоб почути відповідь і заодно протестувати Купол Моря. Переконувала себе, що весь цей жах скоро закінчиться, і вона згадуватиме Ондіну лише в страшних снах.

- Я буду не Міммі, якщо щось не придумаю! - пообіцяла собі.

Та коли прибула в Скелясті Долини, її настигла інша несподіванка. Вона мало не знепритомніла, коли побачила таку картину: на голому піску всюди розставлені довгометрові шнури, купу знімальних інструментів, камер різних, і якісь незнайомі люди бігають, метушаться...

Перше, що спало на думку - морський біолог повернулась і має намір довершити свій чорний план. Видихнула з полегшенням, коли побачила Еві. Це ще добре, що не попливла в каньйон морським шляхом.

Еві була не в гуморі, і це було дуже добре видно. Запримітивши Міммі, поспішила до неї, і відвела вбік.

- Це що таке? Ти знаєш, що тут відбувається? - Міммі намагалась говорити пошепки.

- Мій тато надумав тут знімати якийсь свій рекламний ролик. Мене акторкою зробив...

- А чого саме тут?

- Не знаю. Ось хочу відмовити його, та ніяк не виходить. Ти краще йди звідси, щоб не було зайвих питань...

- Я можу все це припинити! І просто зараз! - Міммі підняла вгору праву руку.

- Прошу, не треба! Це всього лиш один день...

- А Зак в курсі?

- Поки що ні.

Еві поспішила до команди режисерів, стараючись не думати, як безсоромно збрехала малій русалоньці. Як же їй не знати! Це ж вона була причиною всієї тієї каші, що зараз тут заварюється...

Тоді, коли вона дуже хотіла помститись своєму хлопцю, і вигадала такий план. Вона обережно розповіла батьку про свою ідею, щоб перенести зйомки нового рекламного ролика на Скелястий пляж. Все-таки, це місце - найзагадковіше в їхніх краях, і збирає за собою все нові юрби прихильників, що хочуть дізнатись його таємниці.

І ще містер Монтерлейдж міг би таким чином обійти своїх конкурентів на рекламному ринку. Але все це було вже давно, думки Еві за цей час помінялись. Вона і не думала, що батько візьме до уваги таку її ідею, і буде втілювати її в життя.

Зараз же дівчина дуже хотіла, аби цей цирк завершився, і водночас шукала слова, якими зможе спокійно пояснити Заку ситуацію.

А Міммі сховалась за якоюсь скелею, і обдумувала становище. От ще тільки цього зараз бракувало... Після цих зйомок тут точно спокою не буде! Лише б люди не знайшли вхід в каньйон, так, як це колись зробила вона.

Ех, доведеться їм усім відмовитись від перебування тут, бо зараз це доволі небезпечно. Та Міммі не хотіла, не було бажання втрачати рідну стихію. Це ж її другий дім.

Та й Белла з Сиреною та Заком уже звикли до нього і теж полюбляють тут відпочивати.

Перевівши погляд на ту велику чорну скелю, Міммі згадала свою першу ніч тут. Тоді вона знала лиш, що там скелі світяться, недоступний мобільний зв'язок і ночі там страшні, через що люди стараються обминати те місце. Вона не знала абсолютно нічого! Яке справжнє обличчя в Скелястих Долин...

Раптом Міммі побачила там, біля входу в каньйон, постать Ондіни. З'явилась і зникла. Ага, зрозуміло, чарівниця ховається тут від людей, чекаючи на неї. І Міммі, обернувшись невидимкою, послідувала назустріч своїй долі.

- Ондіна-а! Відгукнись! - упівголоса шепотіла Міммі.

- Ану іди сюди, дорогенька! - почувся голос над її головою, а вже через секунду Ондіна, яка стала видимою, схопила за руку маленьку принцесу і потягла її кудись за собою.