Глава 3

         Пролунав дзвінок останньої пари. Михайло не поспішаючи збирав речі і не звертав уваги на фоновий шум. Студенти збиралися, поспішали, збивали один одного з ніг. Все як завжди. Листовець завжди виходив останнім з аудиторії, і цього разу, підвівшись з-за столу, він абсолютно не очікував побачити п’ятьох студентів, які чемно розсілися на своїх місцях.

— Я призначав додаткову лекцію?

— Так, Михайле Ігнатійовичу, — Катенька Леших підвелася з місця і продовжила, — сьогодні, після останньої пари, ви обіцяли розповісти про свою теорію.

— Еволюція міфічних істот та їхня інтеграція в наш час, — Сабіна відреагувала на дещо розсіяний вираз обличчя викладача. — Ваша тема, і ви обіцяли з нами обговорити ваші дослідження.

- Сьогодні обіцяв обговорити? — Михайло Ігнатійович згадав пару тижнів тому, але все ще не міг зрозуміти, чого саме від нього хочуть студенти. — Припустимо. Що саме вас цікавить, шановні дослідники?

        Через півтори години Листовець відверто втомився, хоч йому й було приємно обговорювати цю тему. Але п'ятеро людей одночасно задавали тисячі питань, самі ж намагалися на них відповісти і чекали від нього підтвердження. Це викликало посмішку, але й було незвично. Такі дебати, та й на таку тему з незнайомими йому людьми, викликали незвичне відчуття.

- Але ви самі говорили, - вкотре запально почав Єгор, - ви абсолютно точно говорили про еволюцію і наводили приклади зі світу тварин. А зараз, як я зрозумів, ви вважаєте, що більшість міфів – вигадка чи казки?

- Ви занадто емоційні, не слухаєте один одного, та й мене теж. Я нагадую, що проводжу дослідження в цьому напрямку відносно недавно, всього два роки, і в мене є щонайменше п'ять теорій, і кожна вимагає перевірки. Я поки що перебуваю на стадії досліджень, вивчення документів.

- На це можна витратити років двадцять і не дійти до фактичної перевірки навіть однієї теорії. Вибачте, Михайле Ігнатійовичу, я людина практична, - Саша встав і трохи розправив плечі. – Я хочу сказати, може, треба хоч одну теорію перевірити на зуб?

-На зубок? – перепитав Листовець і посміхнувся, компанія йому подобалася, - а як саме? Або яку саме теорію?

- Я думаю, треба для початку визначитися з найменш імовірною версією, і від цього відштовхуватися. – Ліза Мамонова звернулася безпосередньо до викладача, – як ви вважаєте, Михайле Ігнатійовичу?

      Листовець замислився: коли так обговорюєш свої думки, напрацювання з іншими людьми, слухаєш їх, часом абсурдні думки, з’являються думки, ідеї, які раніше й не спадали на думку.

- Я б хотів знати вашу думку, шановні студенти, - викладач повільно оглянув присутніх і поставив зустрічне запитання - розкажіть мені про свої думки, коли ви читаєте новини про звірства представників людства. Вбивство власних дітей, розбещення малолітніх, доведення до самогубства, канібалізм, переслідування, садизм, зрештою. Давайте відверто, у всіх вас виникає питання «як таке можливо?» «що в голові у цього недолюдини?». Чому для одного вбивство, насильство, проституція зрештою – це норма, або поріг, за який цілком реально переступити. А хтось краще вистрибне у вікно, але не дійде до цього.

    Тисячі криміналістів, психологів висувають теорії про причини тих чи інших звірств, копаються в дитячих травмах, проводять паралелі розвитку особистості в конкретних соціальних умовах.

     Однак, на мою особисту думку, ті самі умови по-різному впливають на розвиток особистості саме тому, що самі особистості різні. Те, що є нормою для птаха, згубно для метелика; там, де комфортно почуваються вовки, леви просто загинуть. Зовнішні фактори та умови по-різному впливають на різних особин, і це пояснюється їхньою різною природою.  То чому у людей, представників одного виду, розвиток, сприйняття світу, норми моралі настільки різняться? – він не дочекався відповіді, його слухали уважно, тож після хвилинної паузи він продовжив.

- На мій погляд, це пов'язано з тим, що людина, як істота, що належить до виду «Homo sapiens» («Людина розумна») і яка виникла на Землі в результаті еволюційного процесу — антропогенезу, деталі якого продовжують вивчатися, піддавалася метисації. У більш вузькому сенсі — це змішання представників різних рас і антропологічних типів. Нащадок від міжрасових шлюбів — метис. Хоча, наприклад, у країнах Латинської Америки це слово використовується виключно для позначення нащадків від змішання білих та індіанців. Вони поєднують ознаки обох типів або наближаються до одного з вихідних типів. То скажіть мені, якщо взяти за аксіому, що міфологічні елементи дійсно існували на нашій планеті і були лише одним із численних видів, то чи можливе припущення, що види зазнали змішування та набуття домінуючих ознак обох типів?

     Саме питання, яке прозвучало як результат його міркувань, викликало таку здивованість в очах присутніх, що Лістовець  широко посміхнувся. І як вишенька на торті додав:

- Ось ще одна монетка в скарбничку цієї теорії: тотемізм — колись дуже поширена і нині ще існуюча релігійно-соціальна система, в основі якої лежить культ так званого тотема. Багато племен не просто поклонялися своєму тотему, а й вірили, що є його прямими нащадками.

- Можливо, і тут також є зерно істини, — Ліза першою порушила мовчання після монологу викладача, — але як виокремити з усієї палітри переказів і легенд крихти істини? Адже вони обросли численними домислами.

       Присутні мовчали, і пауза почала затягуватися. За півтори години вони всі добряче втомилися. Для студентів усе це було хвилюючим: передчуття чогось невідомого, безліч тем для роздумів і крапля містики — сприятливий ґрунт для роздумів.