Розділ З Переінсталяція відьми

— Маючи такі навантаження, ти мусиш суворо дотримуватись режиму, це я тобі як лікар кажу! Годі очі псувати, поклади книгу й негайно в ліжко! Канікули скінчилися. Завтра звичайний шкільний день, тобі треба виспатись!

Матуся почекала, доки Тетянка знехотя закрила книгу, зняла халат і залізла під ковдру. А потім нахилилася поцілувати свою розумненьку слухняну дівчинку, поправила ковдру й смикнула шнурочок настінного бра. Світло згасло.

— На добраніч, — двері за мамою зачинилися.

Слухняна дівчинка Тетянка зачекала, доки перестануть рипіти дерев’яні сходи: мама спустилися вниз, до вітальні. Тетянка витягла з-під подушки ліхтарик і, прихопивши зі стола книгу, з головою сховалася під ковдру. Спробувала прикинути, чи не помітно часом світла крізь щілину під дверима — адже мама може знову повернутися й перевірити. Проте цупка ковдра ставала на заваді світлу, й у кімнаті панувала суцільна пітьма. Спати хотілося неймовірно, але Тетянка знала, що довго боротися зі сном не доведеться. Кіно закінчиться, і мама з татком підуть спати, причому вирубляться майже вмить. Тоді можна робити, що хочеш, хоч вечірку з танцями влаштовуй — не прокинуться. Перевірено, і не один раз.

Чекати довелося менше години — схоже, батьки сьогодні дуже втомилися або ж кіно було нецікаве. Знову зарипіли сходи, грюкнули двері. Тетянка відклала книгу й вислизнула з кімнати. З-під дверей батьківської спальні не пробивався жоден промінчик світла. Отже, полягали, і навряд чи вони теж читають із ліхтариком під ковдрою.

Тетянка підійшла до замкнених дверей батькового кабінету. Заздалегідь скривилася, відкриваючи гострий кінчик шпильки. Як же їй набридло колоти пальці! Батьки зі своїми заборонами тільки гірше роблять! «Читати вночі в ліжку шкідливо!» А читати з ліхтариком під ковдрою що, корисно? Або ось із комп’ютером: ну просила ж купити їй до кімнати комп’ютер, так ні ж бо: «опромінення, перевтома, ночі в Інтернеті…». А тепер доводиться батьків кабінет зламувати — адже в Інтернет усе одно залізти треба. Тетянка пустила краплинку крові в замок, увійшла й сіла перед комп’ютером. А потім глибоко зітхнула, збираючись із духом.

Це Ірці з Богданом вона могла казочки розповідати — мовляв, комп’ютера не боїться. А насправді їй щоразу здавалося, що з-за невинної картинки сайта за нею уважно спостерігають безжалісні очі її цифрової копії, програми «Відьма Тетянка». І щойно справжня Тетянка почне ловити ґав, відразу ж — хап! — назавжди затягне її до комп’ютера, а сама стрибне на її місце.

І взагалі, навіть Ірці про свої страхи розповідати не можна — засміє. А Богдан скаже, що Тетянку в комп’ютер не затягнеш — зад у дисководі застрягне.

А між іншим, зараз для затягування дуже навіть підходящий момент. Ніч, ніхто не бачить. Тільки комп’ютер зловісно виблискує хромованими обідками. Вичікує. От зараз як вистрибнуть з екрана дві кістляві руки…

Але ніякі руки не вистрибнули, тільки в склі книжкової шафи відбилося світло увімкненого монітора. Тетянка ввела слова «перевертень» і «перевтілення» у віконце пошукової системи.

Цифри на екрані швидко змінювались: знайдено 20 документів, 50… 100… 200… Тетянка сумно зітхнула й почала вивчати перший текст. Після трьох годин безперервної роботи вона зрозуміла, що Інтернет явно переоцінюють. Опрацювала купу непотрібної інформації, а про жодну активацію перевертнів, заради якої треба їхати в якесь певне місце, навіть півслова немає. Усе-таки пошук за ключовими словами — доволі тупа штука. От би сказати: «Хочу дізнатись, як перевертні вчаться перевтілюватись», — і щоб на екрані з’явилися тільки потрібні тексти. Або нічого не з’явилося, і тоді б Тетянка точно знала, що шукати — справа марна, що можна піти й завалитися спати. Але це просто мрія! Мрія, яка принаймні сьогодні не здійсниться, оскільки подібних запитань Інтернет не розуміє й треба терпляче копирсатися далі, доки лишаються хоча б якісь шанси. Тетянка замружила очі, намагаючись позбутися неприємної різі, і знову витріщилася на екран, думаючи, що зі списку документів вона вже переглянула й куди їй рухатись далі:

— Де тут я? — пробелькотіла вона, нишпорячи курсором по рядках.

— Я тут, — долинув із динаміка тихий дитячий голосок.

Тетянка різко здригнулася, рука над клавіатурою сіпнулась… і палець мимохіть ударив по клавіші «Enter». Екран монітора засвітився напрочуд яскравим світлом, в якому розтанули сторінки інтернетівських сайтів. А в сяйві повільно з’явилися сірі сталеві двері, схожі на двері суперсучасних сейфів із електронними замками. Над ними неоновим світлом спалахували різнокольорові лампочки, складаючись то в англійське «Enter», то в українське «Вхід». Двері почали відчинятися…

Тетянка відчула, що її затягує туди наче потужним подувом вітру…

— Знову! Не хочу! — закричала відьмочка, але двері вже прочинились навстіж: за ними був морок, непроглядність якого підкреслювали яскраві неонові лампочки над входом. Повітря зі свистом увірвалося досередини, тягнучи за собою й Тетянку. Дівчинку підняло над кріслом, вона намагалася опиратись, хотіла втриматись. Пальці судорожно зімкнулися на клавіатурі… Але потік зробився просто нестримним, немовби там, за сталевими дверима, готувався чхнути гігантський ніс і тепер утягував у себе повітря. Напис «Вхід» налився яскраво-жовтим кольором. Тетянку кинуло на монітор… Якоїсь миті в неї зблиснула надія: а раптом Богдан мав рацію — і той самий товстий зад стане їй зараз у пригоді! Але надії були марні. Дівча закрутило, і… легко втягло досередини. Останньою її думкою було: «І навіщо ми купували монітор на двадцять один дюйм, вистачило б і сімнадцяти!». І відьму поглинула темрява.

Вона висіла десь і водночас ніде. Поруч не було нічого, до чого можна було б доторкнутися, але й порожньо теж не було! Простір щільно сповнявся… чимось. Таємничі течії струменіли повсюди й пронизували Тетянку. Повз неї, схожий на довгу блискучу стрічку, пролетів рядок цифр, залишаючи незрозумілі дані про висоту й швидкість. Потім пройшли моторошні записи про якісь хвороби. Немов «Запорожець» між вантажівками, дівча затисло поміж складним переплетінням ліній і напівпрозорим газетним аркушем. Блискучий напис кулею вдарив у скроню. Тетянка здригнулася… Напис пройшов крізь неї, не завдавши їй жодної шкоди. Дівчинка встигла прочитати: «Найдешевший провайдер…».