Розділ 2 Перші Проблеми

Мій ранок почався жахливо мати увірвалася до мене в кімнату і почала кричати
_ Ти погань не вдячна ненавиджу - вона була п'яна і це було тільки п'ять ранку як мене все дістало і мати теж ненавиджу
_ Ти п'яна? Знову! - Крикнула я їй
_ не твоя справа погань сьогодні перенесеш свої речі в сусідню кімнату - чорт ненавиджу
_ ні я тут буду - сказала я і після чого мені прилетіла ляпас я на мить розгубилася підняла голову і подивилася на неї і її не впізнавала її очі горіли ненавистю огидою це легко було видно в її очах
_ Ти зробиш як я сказала і не смій мені суперечити інакше гірше буде - сказала і пішла грюкнувши дверима я повільно опустилася на ліжко мені так боляче але не так сильно як від ляпаса а від того що я нікому не потрібна мені нікому поскаржитися я зовсім одна на мої очі навернулися сльози як давно я не плакала невірно з похорону бабусі зараз же я більше так не можу не витримаю я зламана, одна але треба триматися терпіти і мовчати залишилося зовсім нічого. Рік і все це закінчиться. Я витерла сльози встала так треба заспокоїтися сьогодні перший навчальний день будь сильним Ти можеш Мелані давай!
Одягнувшись сходила у ванну пішла на кухню бістро перекусила матері вже не пішла ну і добре
Пішла до себе в кімнату взяла рюкзак перевірила чи взяла ох точно мало не забула мені ще сьогодні на роботу після школи відразу о третій годині дня у нас закінчуються уроки і я їду на роботу. Я там вже працюю останні три роки з дев'ятого класу мені дуже пощастило з роботою вона мій еліксир після тежело навчального дня. Вирішила поки що є час подивитися на другу кімнату
Відчинила двері і здивувалася кімната була маленька зі старими меблями та сірими стінами на яких була пліснява сирість і було холодно. Та не супер взагалі не супер ну нічого зроблю не великий ремонтик гроші у мене є завдяки роботі та заощадженням. Зачинила двері і пішла на кухню, зробила собі улюблений лимоній чай.
Випив чай перевірила ще раз, чи все взяла і вийшла з квартири.
Поки йшла до зупинки думала, що ж сьогодні буде? Та вчора канешно було несподівано прямо цілих три новеньких та ще й мажорі ух я їх на дух не переношу вчора не було часу глянути тому дістала телефон зайшла в нашу групу в Інстаграм ох скільки всього сюди писали тільки двоє новеньких Даніель і Тайлера хма третій ? І хоча плювати і в чаті дурдом дівчата взагалі сума зійшли. Вийшла з чату групи зайшла в наше листування з Камі
_ привіт, Ти вже в школі?
_ привіт, вибач мені сьогодні не буде захворіла - твій млинець ось що мені тепер робити?
_ так добре, одужуй швидше без тебе вони мене зжеруть - так круто починається останній навчальний рік
Зітхнула і вийшла з чату день може бути ще гірше? З початку мати, потім ще й Камі не буде жах. Ввімкнула музику в навушниках і так і дійшла до зупинки через двадцять хвилин приїхав автобус я знову ж таки сіла на зад. Всі такі ошатні красиві жах просто і у всіх усмішки на обличчях дурні діти але у них є батьки те чого у тебе немає подумала я і гірко усміхнулася. Приїхавши вийшла з автобуса глянула туди де завжди чекала на мене Камі стало ще гірше було коли її не було мені без неї було нудно і самотньо. Зараз теж самотньо хоча я вже маю звикнути до самотності це частина моєї порожньої без життєвого життя. Я повісила рюкзак на плечі опустила голову і пішла до школи хотілося стати невидимкою шукати хоч мене і так ніхто не помічає мені легше загубитися у натовпі. Дійшовши до кабінету Історії я стала біля вікна поставила рюкзак на підвіконня наша школа була звичайною двоповерховою сіркою наш клас знаходився на другому поверсі навпроти вчительської. Піднімаєшся на другий поверх повертаєш на право і одразу бив наш клас він був у темному коридорі в кінці било одне вікно і він бив холодним там була тільки одна батарея біля того ж вікна та бив ще світлий коридор там було багато батарей і вікон він був теплий ще у нас були чергування по коридорах як старшокласники ходили коридорами і чергували щоб діти не бігали не балувалися на перервах ще на першому поверсі вчилися менші з першого до четвертого класу а на другому поверсі вчилися з п'ятого класу і до одинадцятого та ось така цікава у нас школа. Школа починає заповнюватися учнями і гуде як той Доказ. Сьогодні ще й сім уроків першого дня супер. Починають наші збиратися чорт та наші дівчата вирішили підкорити новеньких мені стає смішно дурні курки а от і королева курок Аманда та її курки та вирядилася як повія та вже на це весело дивитися це підняло мені трохи настрій.
Я відвернулася до вікна, воно виходило саме на парковку. Тут заїжджають три чорні Феррарі одразу відвертаюсь навіть дивитися не хочеться на цих півнів сомовлюблених. Відмінно тільки дзвінок ми заходимо в клас я сідаю на місце Камі я так завжди роблю коли її немає дістаю підручник та інші аксесуари навіть щоденник де немає жодної двійки або одиниці. І тут заходять вони Свята трійця я так їх називатиму все в чорному ніби на похорон прийшли хоч цей колір їм йде сідаютья на свої місця та вчителька починає урок.
На уроці нічого цікавого ми повторюємо минулий матеріал сорок п'ять хвилин на порожню і нічого нового коли дзвенить дзвінок я зітхаю з полегшенням і збираю речі як тут раптом підходить королева курок
_ ой ботанка а де твоя подружка - каже в'їдливо і з отрутою ось тільки її мені не вистачало ненавиджу мовчки продовжую збиратися і хочу вже йти але тут ця дура вистачає мене за волосся і тягне на підлогу я відбиваюся з усіх сил але Силі не дорівню я харчуюсь схопити за волосся але її хтось відтягує я повільно встаю ця дурниця розбила мені губу ось же тварина
_ Аманда Ти що твориш? - Каже Алекс?
_ Алекс ця дурниця мала сміливість мені не відповідати
Чого це він? Але я втомилася мовчати досить вистачило
_ Ти Ти тупа курка якого чорта Ти до мене лізеш? А! - невпізнаю свій голос це я сказала та Мелані яка мовчить?
_ ахти мерзота вирішила заговорити та я тебе знищу - чорт ну хто мене тягнув за язик ох Мел
_ Залиш міш сіра сховайся в нірку живо! - Сказав Алекс дивлячись на мене, це він мені? Тепер ясно на чийому боці він півень
_ нехай пішла Ти вівця, і Ти Ідіот теж - сказала я і не дивлячись на всіх хто зібрався пішла на вихід з кабінету.
Вийшла з кабінету як же мені це набридло саме зараз те що трапилося стало останньою краплею годі вже мовчати тепер я не мовчати втомилася бити грушею для битьч тепер немає.
На другий урок я вирішила трохи запізнитися, оскільки потрібно було привести себе в нормальний вигляд і змити кров. Постукала вчителька пустила я пройшла на своє місце і сіла за спиною шепотіння і смішки і відчувала на собі повний ненависті погляд Аманди вона сиділа на останній парті перший ряд від вікна. Так Мелані перший день бачився супер як же хочеться додому в свою кімнату чорт візьми тепер і кімнати у мене немає тепер у мене нічого немає тільки самотність, і біль злість.
Як же я чекала останній урок це не передати словами Аманда більше не лізла а активно почала тиснути морально ображати ще й мажорі сміялися мені то все одно начхати це останній рік і більше я їх ненавиджу.
Коли закінчився урок я швидко зібрала речі і кулею вилетіла з кабінету. Сьогодні пройдусь пішки не хочу сидіти в задушливому автобусі доки йшла думала що буде далі, і сьогодні ввечері ще й речі переносити та роботи багато.
Дісталася роботи а працюю я себе у маленькій кондитерській у нашому не найкращому районі я помічник головного шефа ця робота мені дуже подобається. Зайшла через чорний хід для персоналу переодягнулась і одразу ж зайнялася роботою.
О п'ятій вечора я перестала попрощатися з іншими і пішла додому на вулиці трохи прохолодно ну та осінь як починається а там скоро і дощі підуть ммм клас.
Іди додому взагалі не хотілося ну взагалі але все ж таки довелося вдома було порожньо нікого це мене порадувало хоч спокійно зберу речі. Зайшла в кімнату переодягнулась і почала збирати речі та переносити їх до сусідньої кімнати приблизно через дві години я все перенесла якраз перед приходом матері
_ Мелані - я сиділа у своїй кімнаті новій коли вона закричала
_ що таке? - я підійшла до неї відмінно ці теж тут
_ Ти тварь чому вечеря ще не готова! - чорт та як вона мене задовбала ненавиджу
_ я речі переносила кімнату звільнила Лайле не кричи чекнута
_ так як Ти з матір'ю розмовляєш - до мене підлетів цей гребаний Хуан і вдарив так що я впала
_ спасибі милі, а Ти тварь пішла до своєї кімнати і щоб більше я тебе сьогодні не бачила - сказала вона я повільно піднялася подивилася на неї і сказала
_ ненавиджу - і пішла до себе зачинила двері на ключ спустилася по двері вниз і дала волю емоціям мені було так прикро і боляче від усього я втомилася я так більше не можу вистачить я поклала голову на коліна і без звучно заревіла я не знала за що вона там зі мною я не хотіла жити я хочу лише одного щоб це припинилося я не витримаю більше.
Подекуди заспокоївшись я сіла робити уроки за дверима гриміли голоси і було надто дзвін склянок я так від цього втомилася мало того що вона одна пила тепер буде ще і з цим виродком він ще посмів мене вдарити цього я не чекала якщо з Амандою я можу словесло сваритися то тут тільки мовчати та виконувати їх накази. Терпіти. Мовчати. Чекати. Тепер тільки так і ніяк інакше немає іншого виходу.
Через кілька годин все ніби затихло вони походу лягли спати тихенько відчинила двері, виглянула та сплять. Я одяглася взяла рюкзак телефон навушники взяла кілька купюр і вийшла з кімнати одягла красовки, вийшла з квартири тихенько зачинила двері спустилася сходами ми жили в п'яти поверхи на п'ятому поверсі. Вийшла надвір було трохи холодно я одягла шапку і пішла.
Вирушала я у цент міста там не далеко від центру є будинок вона занедбана там всього дев'ять поверхів. Так вночі йти небезпечно але це того варто Через двадцять хвилин я була біля будівлі ліфт тут не працював тому доводиться підніматися сходами та на дев'ятий поверх важко підніматися але мені подобається піднявшись на третій поверх далі на п'ятий і на сьомому трохи відпочила перевела подих і пішла далі нарешті вийшовши на дах мені відкрився я дивовижний вид на місто нічний Сіетл дуже красивий так як я приходжу сюди дуже щасливо у мене тут є маленьке укриття де я ховаюсь від вітру та дощу
Це місце бачило мене різною у поганому настрої та у гарному бачило мене у сльозах і коли я сміялася про це місце ніхто не знає навіть Камілла.
Та Мелані у свій перший навчальний день Ти успішно почепалася з куркою ще й з новеньким мажором класно тепер вся еліта тебе знищить зжере. Тебе вигнали з кімнати спасибі хоч не з дому вдарив новий вітчим та що ще це чортове життя мені піднесе? Чого чекати? Може ну його все зараз все закінчити. А кому Ти потрібна Ти ніхто пиль під їхніми ногами та так буде краще. Я підійшла до краю даху подивилася вниз всього лише один крок і все закінчиться всім стане легше і мені стане легше як тільки я хотіла стрибати мені довелося повідомлення на телефон з телеграма я відійшла від краю взяла телефон в руки відкрила подивилася мені писав якийсь Джордан чорт я і забула що залишила онкету на одному сайті знайомств це було за приколом не думала що хтось напише
_ Привіт красуне
Нічого собі прямо красуня у мене не вартує моє фото на сайті поставила ліву картинку зайчика
_ привіт, від куди знаєш що красуня? Може, це не так! - відповіла я
_ так ось так знаю, і Ти красуня це точно я ніколи не помиляюся - ось це самовпевнений який
_ тут точно помилився - відповідаю і виходжу з мережі хм цей Джордан цікавий хлопець я так довго сиджу дивлюся на місто. Що буде завтра? І наприкінці року? Що на мене чекає? І як бити з цим Хуаном та його дочкою? Як же це тежело але це випробування яке я повинна пройти на шляху до своєї мети а мета у мене проста закінчити школу, вступити і з'їхати від матері ось і все на годинах дванадцять ночі і додому йти не хочеться взагалі але я розумію що доведеться йти сиджу тут ще годину і йду спускаюся і Іду куди очі дивляться так це безглуздо і небезпечно але мені подобається уб'ють нічого страшного
Я блукала і знайшла маленький магазинчик купила маленький лимоній чай щоб трохи зігрітися сіла на ловку в парку і сиділа так пройшло ще дві години чай закінчився і стало холодно довелося йти додому хоча зовсім не хотілося йти.
Через сорок хвилин я була біля будинку, але заходити в під'їзд не хотілося, а вранці бачити цих навіть не знаю як їх назвати ці істоти? Та це їм підходить посиділа ще біля під'їзду хвилин двадцять вдих видих і зайшла.
Відчинила тихенько двері зняла взуття і прошмигнула в кімнату, переодяглася, приготувала на завтра одяг і з тежілою від думок головою заснула.