Замість передмови

Жодну з частин цієї книги не можна копіювати, перекладати або відтворювати у будь-якій формі без письмового дозволу автора.

Уляна сиділа у затишній кав’ярні в центрі міста, смакуючи своїм улюбленим гарячим шоколадом. Поруч із нею не було нікого. Вона полюбляла самотність, адже лише тоді могла спокійно поринути у свої думки.

Сьогодні вона отримала диплом практичного психолога. Інша б на її місці раділа. Мету досягнуто. Батьки задоволені. Та не Уля. Не про таку кар’єру мріяла випускниця соціально-психологічного факультету.

Її справжньою пристрастю в житті були танці. Лише танцюючи, Уля відчувала, що живе. Через плавні рухи контемпу вона передавала усі свої емоції та почуття. Ніжна лірична музика відкривала в Уляні дивовижну здатність занурювати глядача у власну історію, вести його через увесь танок, тримаючи увагу до останнього руху.

Уляниним батькам подобалося таке хобі дівчини. Однак, вони ніколи не розцінювали танці як її майбутню кар’єру. Тому усі благання дочки дозволити їй подавати документи на вступ до мистецького факультету для професійного заняття хореографією не знаходили підтримки з боку батьків. Отож, Уля відклала свою мрію на деякий час, пішла вчитися на психолога і на п’ять років поринула у світ лекцій, практичних, рефератів, заліків, екзаменів та буремного студентського життя.

Але танцювати дівчина все ж не припинила, хоч на це заняття у неї залишалося все менше і менше часу. І майже завжди виконувала головну партію, коли їхній танцювальний колектив запрошували на виступ.

На третьому курсі Уляна познайомилася із Дмитром. Хлопець навчався на факультеті інформаційних технологій та мріяв стати програмістом. На відміну від своєї коханої, Дмитро чітко знав, чого хоче від життя і поступово йшов до своєї мети. Він не обтяжував себе стосунками, тому зустрічалася пара лише кілька разів на тиждень. Уляну такий хід речей також влаштовував, адже вона і так розривалася між навчанням та її танцювальними репетиціями, тому на особисте життя часу майже не було.

Проте після двох років такої невизначеності, дівчина все ж почала сумніватися. Куди рухаються їхні з Дмитром стосунки? Чи є у їхньої пари майбутнє? Чи збирається він коли-небудь їй освідчитися?

В цей час Уля також познайомилася з Андрієм, студентом економічного факультету, який став її справжньою опорою і другом. Він часто проводив її додому після пізніх репетицій. На перервах між парами вони пили каву в університетській кав’ярні. З ним не було так цікаво, як із Дмитром, але дівчину підкупляло таке ніжне ставлення і справжня турбота про неї. Уляна не давала своєму хлопцеві приводу для ревнощів, адже це була просто дружба. Та й сам Андрій ніколи не переходив межі у спілкуванні з дівчиною.

Дмитро знав про нового залицяльника його подруги й така дружба його не влаштовувала. Він звик скрізь бути першим, кращим, єдиним. Тому хлопець вирішив діяти рішучіше. Не в його правилах було програвати. Навіть у стосунках. Отож, він вперше в житті купив букет квітів і пішов до Уляни. Дмитро не пропонував руки та серця, натомість запропонував жити разом і, таким чином, перевести їхні стосунки на новий рівень. Уля, з її традиційним вихованням, не була в захваті від ідеї громадянського шлюбу, але втрачати Дмитра не хотіла. Тому вона обіцяла все обдумати й дати коханому відповідь якнайшвидше.

Андрій, зі свого боку, дізнавшись про розмову Улі зі своїм хлопцем, щиро кохаючи свою подругу, вирішив піти ва-банк. Він позичив у друзів гроші, купив улюблені Улянині маргаритки та невеличку золоту обручку. Хлопець влаштував романтичну вечерю на двох, і ставши на коліно перед своєю обраницею, освідчився у коханні й запропонував стати його дружиною. Дівчина була геть спантеличена такою пропозицією. Адже їхня дружба ніколи не переростала у щось більше. Проте очі хлопця, повні сліз, розтопили душу дівчини. Вона не сказала Андрієві нічого конкретного, але пообіцяла подумати…

Дилема… Улянине життя завжди складалося з дилем. Яку сукню одягти? Чи брати парасольку з собою зранку, якщо не впевнена, що сьогодні дощитиме? Який фільм для перегляду обрати? Чи варто їсти черговий смаколик після шостої вечора? Але усі ці проблеми з часом перетворювалися на простий щоденний вибір і вже не викликали помітного внутрішнього дискомфорту.

Цього разу все було інакше. Перед Уляною стояла справжня дилема. Життєвий вибір, від якого залежала її подальша доля. Два хлопці. Зовсім різні. Зовнішність. Темперамент. Амбіції. Родинні зв’язки. Плани на майбутнє. Дві пропозиції.

Раціональний бік Улі настирливо переконував дівчину скласти список якостей обох обранців з їхніми перевагами та недоліками й нарешті зробити свій вибір.

Тому дівчина взяла зі столу серветку і почала писати.

Дмитро.

Переваги: Розумний. Красивий. Амбітний. Честолюбний. Майбутній програміст. Гарний співрозмовник. Мріє про власний бізнес. Не ревнивий. З простої родини. Мама (майбутня свекруха) -  добра, чуйна жінка, яка її обожнює.

Недоліки: Занадто переймається своєю зовнішністю. Занадто себе любить. Живе в іншому місті й пропонує їй переїзд до нього. Проводить більшість часу за комп’ютером. Буває різким і відстороненим. Не поділяє Уляниного захоплення танцями. До її майбутньої професії (психолог) ставиться несерйозно. Не розглядає офіційного шлюбу у найближчому майбутньому, адже не хоче брати на себе жодної відповідальності.

Андрій.