Розділ 2 Методика формування системи управління ризиками

                                                          Розділ 2

                           Методика оцінки та вимірювання ризиків

Для реалізації концепції управління ризиками необхідно оцінити якісно і кількісно виявлені ризики всіх виявлених джерел і факторів загроз і вразливостей, що можуть привести до суттєвих збитків і навіть до втрати підприємства через зниження ступеню керованості частки капіталу.

Окрім того зниження ліквідності активів, їх оборотності і ефективності використання основних засобів знижують ефективність використання фінансових ресурсів і , як результат – зменшення ефективності роботи вцілому підприємства до недопустимих розмірів.

З метою недопущення такого стану, а також постійного контролю фінансового стану підприємства, цінового коливання на ринку збуту необхідно аналізувати і прогнозувати ризики, виявляти вразливі місця в системі управління – одним словом – потрібно управляти ризиками, створюючи комплексну систему безпеки підприємства.

Таким чином, виявлення, аналіз, прогнозування і оцінка ризиків – то є процес реалізації системи управління ризиками.

На ряду із концепцією бухгалтерського і управлінського обліку передові підприємства розробляють і впроваджують в життя концепцію безпеки підприємства, формуючи фінансові фонди і резерви для її реалізації.

Оцінка ризиків – то механізм математичного розрахунку якісного і кількісного ризикового стану управлінських рішень на підприємстві. Програмне забезпечення впровадження такого процесу суттєво полегшує швидкість і точність розрахунків по оцінці ризиків і ризику самого управлінського рішення.

Оцінка ризику – це багатовимірний процес якісно-кількісної оцінки збитків та ймовірності його реалізації.

Сьогодні існують два підходи-методики оцінки ризиків. Кожен із методик ідентичний, але, при цьому, обидва вони доповнюють цей процес.

Розглянемо перший з них - VAR методика оцінки вартості ризику. Обчислював параметри VAR затверджується з ймовірністю % , що наші втрати від цього ризику не перевищити величини Y протягом найближчих N днів. При цьому розрахункова величина Y є результатом.

Ця методика універсальна для визначення будь-якого ризику в імовірнісній кількісно - кількісній оцінці, але є невеликий недолік - розрахунковий фактор ринку. Наприклад, вплив ринку ціни змінює прибуток підприємства. Прорахувавши таку залежність, можна наперед спрогнозувати такий зв'язок і, як результат, - вжити організаційних заходів (створити розрахунковий план дій) на усунення такого ризику або його зменшення. Наприклад, підготувати заходи зменшення постійних витрат, які безпосередньо впливають на прибуток підприємства, на такий форс-мажорний певний тимчасовий період.

Такий метод оцінки називається методикою EAR. По суті – це розрахунок операційного важеля впливу (леверидж) в операційній діяльності та фінансового важеля впливу – у фінансово-банківських операціях.

  Другим методом оцінки ризиків є методика стрес-тестування, яка є ефективним прийомом (інструментом) успішної оцінки прогнозування фінансової стійкості середніх і малих підприємств, що працюють найчастіше на спрощеній системі обліку, а то й просто – у системі кількісного обліку, що не дозволяє вести розрахунок стійкості підприємства та його фінансового стану в цілому за прийнятою класичною методикою розрахунку , побудованою на розрахункових 4-х групах показників, як це вже було представлено вище.

Саме стрес-тестування базується на спрощеному обліку в середовищі малого та середнього підприємництва. Розглянемо цю методику докладніше.

Стрес-тестування проводиться у виключно-можливих впливах, що впливають на фінансовий стан підприємства в цілому.

  Отже, враховуючи зношування основних засобів , порівнянну оборотність дебіторської та кредиторської заборгованості , і навіть урахування ймовірної оцінки отримання реальної дебіторської заборгованості, можна будувати висновки про фінансову стійкість будь-якого підприємства ( як власного, і контрагента). Це метод оцінки ризику на стадії укладання договорів, а також розрахунку термінів відстрочення покупцям, що відіграє першорядне значення в оцінці таких ризиків та прийняття рішення.

Специфіка стрес-тестування полягає в оцінці особливий з малою ймовірністю, але з значними впливами. Цей метод є інструментом управління, крім цього його результати можуть бути використані при розрахунку капіталовкладень на покриття збитків від таких ризиків.

Як відомий малий і середній бізнес при незначних прибутковості дуже залежний і вразливий від впливу ризиків. Їх діяльність безпосередньо залежить від правильно організованої структури управління та капіталу, наявності джерел та руху оборотного капіталу, а в капіталомістких виробництвах – від ступеня залежності зносу основних засобів. Саме в цих галузях і потрібно діагностувати такі малоймовірні виняткові, але такі «несприятливі» за силою впливу події, завдані збитки від яких можуть мати катастрофічні дії для існування і працездатності підприємства в цілому.

Як відомо, до оборотного капіталу відносяться запаси, товари, дебіторська заборгованість та інші активи з оборотом менше року.

Серед таких активів найбільш ризиковими є дебіторська заборгованість загалом та сумнівна заборгованість зокрема, яка у таких виняткових випадках може постати як безповоротна чи нереальна заборгованість дебіторів (боржників) за отримані товари, роботи, послуги чи продукцію. Іноді дебіторки досягає 40% від валюти балансу нетто малих та середніх підприємств. Відповідно ще більший відсоток вона становить у мобільних (оборотних) активів таких підприємств, що різко збільшує ризик неповернення можливих значних сум реальної дебіторки. При цьому відсоток ймовірності непогашення якраз і передбачає методика бальної оцінки системи показників реальної дебіторської заборгованості за сумарними груповими окремими параметрами в порівнянні з встановленими граничними критеріями для кожної з них, що встановлюються експертним шляхом виходячи з допустимого значення кожного параметра за десятибальною шкалою.