5

Ніна не помітила, у який момент знову почала володіти своїм тілом, хоча зрушити з місця все ще не могла, як і двоє інших жертв чаклунського обряду. Але принаймні вона змогла зручніше зав’язати волосся, щоб не заважало і завести розмову з хлопцем Андрієм та дівчиною Віталіною. Виявилося, що вони потрапили сюди у такий же спосіб, як і Ніна: тіло просто прийшло за покликом відьом, а душа, бо прив’язана, була вимушена йти слідом. А ось познайомилися з сестрами кожен по різному. Андрія в аптеці, коли той прискіпливо вибирав вітаміни, зустріла Розалина й замість традиційних ліків запропонувала не традиційні. Хлопець, який провів дитинство у бабусі в селі й частенько попивав липові та шипшинові чаї знав, що трави можливо й не цілющі, але благодійно впливають на організм. А тому без роздумів прийняв подарунок від привітної бабусі, та ще й допоміг їй донести додому покупки, отож його ноги вже знали дорогу до пекла. У Віталіни історія ще цікавіша: вона приймала участь у конкурсі краси й здобула перше місце, що дуже розлютило одну з фіналісток і та роздряпала їй обличчя. Вісім шрамів на щоках дівчини більше нагадували порізи ножем, аніж подряпини. Але факт залишався фактом: про подальшу омріяну кар’єру моделі можна було забути. Але просто нізвідки з’явилася Аглая зі своїм чудо відваром. Протягом усього наступного тижня, Віталіна бігала на процедури до будинку сестер, а коли її обличчя знову стало прекрасним, навіть не прийняли подяки.

Таким чином всі троє, нічого не підозрюючи, потрапили до пастки. Обпеклись об власну доброту та довірливість. Але жаліти себе чи один одного було запізно й не мало ніякого сенсу. Якщо вони хочуть вибритися з цього жахіття, потрібно діяти. Наступні хвилини вони жадібно обговорювали план втечі.

Серафима як раз відганяла хмари з останньої південної сторони дому, коли почула крики всередині будинку — це знову нервувала Розалина. Вона кинула відро та віника й вскочила до кімнати.

— Що трапилося? Чого ти розверещалася?

— А ти ще запитуєш? Час минає, сили полишають нас швидше, ніж ми думали. Хлопець зміг поворухнутися, а отже закляття  майже вивітрилося. Потрібно починати обряд!

— Зачекай декілька хвилин, я закінчу з хмарами…

— Ми не можемо втрачати ані хвилини! Починаймо!

— Але ж хмари, Розалино…

— Байдуже! Небо вже досить чисте й ми закінчимо обряд до того, як сюди доберуться нові хмари. Починаймо негайно!

Серафима відкрила рот, щоб знову заперечити, але до її плеча доторкнулася Аглая: в її погляді читалося прохання відступитися. Та й сама вона розуміла, що сперечатися із старшою сестрою безнадійно, тому залишалося лише підкоритися. Серафима благаючи поглянула на південь: його вона залишила на останок, бо саме там було декілька маленьких хмаринок схожих на паперові кораблики, які впевнено просувались все далі й далі у теплі краї. А тому не становили загрози. Але все змінюється і молодша відьма, на відміну від сестер, це розуміла.

Старі стали на вільні промені зірки й утворили свій трикутник, який запалав ядуче блакитним світлом. Вони схопили своїх полонених за руки та в один голос почали промовляти закляття. Хоча Ніна й була полілінгвом, але мови, якою проводився ритуал, вона не знала, а тому й суть його все ще залишалася невідомою. Та деякі слова здавалися схожими на наріччя боснійських гірських племен. У минулому році вона випадково натикнулася на книгу з описом усіх нині вживаних наріч Боснії та Чорногорії, книга була об’ємна, але надзвичайно цікава і дівчина уважно її вивчила. Але мова відьом не відповідала не одній з сучасних, тому Ніна вирішила, що це якийсь старий, давно забутий діалект. Спираючись на співзвучність, вона розібрала лише декілька слів: розв’язати, тіло, душа, забрати, молодість, сила, краса.

В цей час сектори двох трикутників, що перетнулися набули брудного фіолетового кольору й почали викривлятися та видовжуватися утворюючи над центром шестипроменевої зірки, де лежав срібний диск з різними інгредієнтами потрібними для здійснення ритуалу, купол. Раптово поверхня граней куполу закипіла, мов розпечена лава у жерлі вулкану, який ось-ось має вибухнути. А сестри-відьми продовжували говорити закляття. Раптово стіни почали зникати, просто розчинятися в повітрі. Саме тоді Ніна зловила безнадійний погляд Андрія, який стояв обличчям на південь, що хмар там не має, а отже їх план провалився. Хлопець найперший почав володіти своїм тілом і трохи опанував його, а тому лише він зміг зробити крок зійшовши зі свого променя, що й розлютило сестер, які лише одним поглядом повернули його на місце. Але й перший крок до порятунку був зроблений, бо Серафима облишила спроби відігнати хмари хоча б з однієї сторони й відьми поспіхом почали ритуал. Ніна так розраховувала на хмари, адже з розмов старих, які чомусь зовсім не зважали на полонених і всі свої справи обговорювали при них, було зрозуміло, що саме вони можуть завадити якості та дієвості закляття. А отже їх сила буде не повна… А отже є шанс… Та шансу вже не було, бо й чортових хмаринок також не було!

Ніна покачала головою, благаючи Андрія й Віталіну не здаватися. Вони кивнули у відповідь, підтверджуючи свою згоду. А тим часом від будинку залишилися лише підлога та піч. Місяць же світив прямісінько у центр фіолетового куполу, розпалюючи своїм крижаним полум’ям різні трави та кісточки на срібному диску. Ніна була вражена: так вона знала, що від сонця може загорітися суха трава, але місяць — холодний мертвий камінь, він не має таких властивостей. Але немає диму без вогню, а дим був. Він ставав все густішим та відрощував бридкі щупальця, які жадібно пливли до своїх жертв. Першим вони захопили Андрія, проникаючи в нього через очі. Дівчата бачили, як гримаса болю скорчила його обличчя. Здавалося, що в нього виривають душу.