3

Ніна вже тиждень валялася з ангіною. Хвороба протікала важко, біль у горлі не полегшували ніякі антибіотики, а температуру вдавалося збити лише на деякий час, у такі моменти, коли жар хоч трішечки спадав і притуплювався головний біль, дівчина все частіше згадувала трьох дивних сестер, що жили на тому березі річки за кладовищем. Іноді їй навіть здавалося, що вони єдиний шанс загасити полум’я, що спалювало зсередини.

На десятий ранок проклятої хвороби Ніна не витримала. Батьки пішли на роботу й повернуться близько восьмої, а до сусідки, яка на прохання турботливої мами, іноді заглядає до хворої, прийшли подруги. Ці язикаті Хвеськи, поки не перемиють кісточки усьому їхньому кварталу, та можливо декільком сусіднім вулицям, не заспокояться. А отже у Ніни є близько трьох годин, щоб знайти собі ліки й уникнути допитів, де вона хвора вешталася.

Дівчина закуталася в гору теплих речей і стала схожою на кокон, що навіть іти було важко, але думка про можливий порятунок додавала сил і гнала уперед виснажене тіло. Через деякий час Ніна навіть перестала думати куди йде, вона відключилася, але ноги по інерції продовжували рух, ба навіть краще, ноги продовжували рух у правильному напрямку, ніби її чобітки пам’ятали дорогу самі. До реальності Ніна повернулася перед дверима будинку сестер й безсоромно голосно почала грюкати у двері. Двері відчинилися, на порозі стояла Аглая.

— Ніно, люба, ти геть погано виглядаєш. Скоріше заходь, Серафимо закип’яти води для трав!

Розалини не було вдома, вона повернулася через декілька годин, як пішла Ніна. Вона була розлючена й довго кричала на сестер, адже повний місяць за декілька днів, а в них ще нічого не готово. Та сестри запевнили її, що час ще є і коли місяць увійде у силу, вибрані ними хлопець і дві дівчини, знову стоятимуть у них на порозі.

Тим часом Ніна швиденько залізла під ковдру й притиснула до грудей маленьку скляну пляшечку з чимось на вигляд в’язким, але приємного кольору. До того ж Аглая запевнила, що якщо вона прийматиме цей відвар по одній ложці тричі на день, то видужає, ще до того, як місяць буде у повні.

— Цікаво, а коли він  буде у повні. Сподіваюсь скоро…

У двері хтось подзвонив, Ніна неохоче встала з ліжка й пішла відчиняти. Як вона і думала, це була сусідка, яка найближчі пів години буде заглядати у Нінине горло, міряти їй температуру й допитуватися про самопочуття. Але дівчина почувала себе набагато краще. Прогулянка на свіжому повітрі пішла їй на користь, бо добряче провітрила запрілі від жару й огидних думок про хворобу, мізки. А ще гарячий трав’яний чай, якого приблизно три літри, дівчина випила, будучи у сестер, загасив нищівне полум’я в середині її тіла, але й водночас наповнив його приємним теплом, яке огорнуло дрібненькою сіточкою, проникло в кожну клітинку й ніби сотні тисяч лікарів, почало боротися з недугою. Тепер їй не потрібні ніякі антибіотики, таблетки, мікстури… лише відвар сестер, який обов'язково її вилікує.