Розділ 1. Обитель Мертвих

Обитель Мертвих височіла на пагорбі, кинувшись своїми шпилями вгору. Найвищі йшли за хмари, ховаючись з поля зору. Величезні вікна, вироблені за мозаїчною системою гномів, світилися зеленим, нагнітаючи зловісну атмосферу. Таміка придивився уважніше, та по спині проповз страх. Наружна стіна міста була зроблена не просто масивною, із каменю та заліза, ні. 
Вона була виконана у вигляді насипу з кісток та прикрашена різьбленими символами та оглядовими вежами. Ця споруда оперізувала замок Ерліни та будівлі, що прилягали до нього. Де тільки бачило око, із цієї стіни тягли свої руки мертві. Черепа з очницями, що світяться, начебто стежили за всіма, хто підходив до Обителі. Усе це мерехтіло в зеленому та фіолетовому сяйві. Найвищій рівень магіі смерті.
Саме так він уявляв собі місце, де жила Пані Ерліна – не просто головна серед нежиті, вона була Богинею Смерті. Історія, що поширювалась  часом та плітками, розповідала неймовірні речі. Начебто Ерліна колись була жінкою, яка закохалась у янгола, а потім щось пішло не так. Хто його зна, де правда, а де брехня? 
Чоловік закутався у плащ та пішов далі. За насипом із кісток та черепів розташовувались безліч обелісків, оповитих тьмяним сяйвом. Також Таміка впізнав стару церкву, що стояла у руїнах вже багацько часу. Судячи із усього, немертві використовували її як склад. Звичайнісінький склад.
Некромант зіщулився. Відчуття були дивні. Увесь час він бравірував тим, що є часткою спільноти Пані Ерліни, навіть посміхувався, коли бачив жах в очах звичайних перехожих. Але зараз, коли він сам нарешті дійшов сюди, він почував себе звичайною людиною. Хоча, він нею і був. Живий, некромант, який навіть не пройшов ритуал становлення. Ось чому він тут. Ритуал.
Ритуал, який йому треба пройти, щоб офіційно стати, так би мовити, часткою спільноти Пані Ерліни. Ритуал, про який Таміка нічогісіньки не знав, ледве чув, що некроманти повинні його пройти. Ритуал, який несе в собі нові знання, та владу, але який забирає за те платню. Яку платню, чоловік і гадки не мав. 
Раптово йому стало погано, в голові запаморочилося і Таміка звалився на землю. Прямо біля невеличкого будинку. Некромант вже не бачив, як за декілька хвилин двері відчинились, із дома вийшов чоловік та піднявши Таміку, занес його до дому.