6. Знайомство з батьками

☆ 6 ☆

[АЛІСА БОЙКО]

– Мила, ти точно готова? – Злата ходить туди-сюди по моїй кімнаті. Здається, вона нервує навіть більше за мене. 

– Так. Ми ідеально підготувалися. Все має бути за планом. 

– Та чи буде? Максима досі немає, хоча мав вже приїхати. 

– Можливо затори на дорогах... Він точно приїде. 

Йому потрібні мої гроші, тож він має приїхати. 

– Добре, чекаємо. 

Сьогодні вечеря з батьками, буду знайомити їх зі своїм хлопцем. Батько був шокований, коли я розповіла йому, що у мене є хлопець. Та я не дала часу на роздуми, бо сказала, що вечеря‐знайомство запланована на сьогодні, і батько погодився. 

Зустріч буде у нас вдома, тому Максим мав приїхати сюди ще десять хвилин тому, але його досі немає. 

– Тобі повідомлення, – Злата віддає телефон.

Я перевіряю в надії, що пише Максим, та це не він. 

«Завтра о 12:00. Біля школи. Підходить?» 

Відразу набираю відповідь: 

«Так.» 

Корото і ясно. Нехай не думає, що я знову хочу з нею спілкуватися, як у старі часи. 

– Це не Максим. – ховаю телефон у кишеню піджака. 

– Він тут! – Злата стоїть біля вікна. 

Підходжу до неї. Машина Максима заїжджає у двір. 

– Так, – поправляю одяг, – як я виглядаю? 

– Ідеально. 

– Я пішла зустрічати його, а ти... Ти й сама знаєш, де тут що лежеть. Не сумуй. 

– Успіху. 

– Дякую, – підморгую і виходжу з кімнати. 

Каблучки дзвіко відстукують по паркету і я вже жалкую, що обрала їх, а не домашні капці, як планувала спочатку. 

– Алісо, то і де твій хлопець? – Діана виходить з кухні, тримаючи у руках тацю з їжею. 

– Вже тут, не хвилюйся. 

Батька ще немає, напевно готується. Хоч би все пройшло спокійно. 

​Я прямую до вхідних дверей і чую, як у двері дзвонять. Я вдихаю і розкриваю їх.

​На порозі стоїть Максим. Але це не той Максим, що був на вечірці, і точно не той, що був у кав'ярні.

​Я відразу помічаю, що на ньому новий темно-сірий костюм, який, на диво, ідеально сидить на його широких плечах. Якісний матеріал підкреслює його статуру, а білосніжна сорочка бездоганно випрасувана. Він навіть наніс дуже вмілий макіяж, аби приховати побої. Він справді виглядає як молодий, успішний чоловік, а не вуличний боєць.

​– Привіт, – говорю я, намагаючись, щоб мій голос звучав тепло, бо Діана точно слухає. 

​– Привіт, мила, – відповідає він, і я помічаю в його очах втому та якусь пригніченість. Він не посміхається, але вже грає свою роль. 

​– Тобі дуже личить, – я проводжу рукою по рукаву його піджака. – Костюм сів як влитий...Ти вирішив прислухатись до моїх порад, чи не так? – питаю пошепки. 

– Я просто виконав умови контракту про «відповідний зовнішній вигляд», – сухо, але також пошепки, відповідає він. Його голос позбавлений того агресивного тону, але в ньому немає і жодної імітації ніжності. – Я маю бути готовим.

​– Заходь, милий. Вже всі чекають на знайомство з моїм обранцем. 

​Я проводжаю його до вітальні. Поки ми йдемо, намагаюся встановити зоровий контакт, але він лише дивиться прямо перед собою.

​– Ти в порядку? – питаю тихо. – Виглядаєш... напруженим.

– Я не виспався. Тобі потрібен чарівний хлопець. Ти його отримаєш, – він робить акцент на слові «отримаєш», даючи зрозуміти, що це лише послуга.

​У вітальні вже сидять батько і Діана, яка виглядає так, ніби готується до допиту.

​– Тату, Діано, познайомтеся. Це Максим. Мій хлопець.

​Максим відразу перевтілюється. Він простягає руку батькові. Його обличчя пом'якшується, на ньому з'являється чарівна, хоч і трохи вимушена посмішка.

​– Дуже приємно, пане Бойко. Аліса багато розповідала про Вас, – його голос тепер теплий, а манери просто бездоганні. Він справді виглядає переконливо.

​Батько, здивований його костюмом і ввічливістю, потискає йому руку.

​– Радий знайомству, Максиме. Можеш називати мене просто Сергій. 

– Дякую, це честь для мене. – грає він точно переконливо. 

​Діана, однак, не втрачає часу. Ми сідаємо за стіл, і вона відразу починає свою гру.

​– Максиме, то чим Ви займаєтеся? Олександр і я дуже цінуємо стабільність. У якому бізнесі Ви працюєте?

​Максим дивиться на мене, ніби питаючи дозволу. Я ледь помітно киваю.

​– Я займаюся логістикою та інвестиціями в нерухомість, Діано. Зараз я якраз на етапі запуску нового, досить ризикованого, але прибуткового проекту, – відповідає він впевнено, використовуючи слова, які б звучали переконливо для батька. – Утім, мені більше до душі мистецтво.