2. Шантаж

☆ 2 ☆

[АЛІСА БОЙКО]

– А ця як тобі? – Злата вказує на сукню янтарного кольору, довжини максі. 

Вчора нам не вдалося піти на шопінг, тому ми вирішили піти сьогодні. Тим паче, скоро день народження мами Злати, потрібно купити якусь нову сукню на вечірку. 

– Не мій колір. 

– Під твоє руде волосся було б дуже гарно, – подруга наздоганяє мене. – Можливо, тоді якусь зелену? Чи рожеву? 

– Хочу рожевого кольору. 

– Не питання, – озирається, – зараз знайдемо! 

Обожнюю Злату за те, що вона завжди з радістю допомагає мені знайти наряд на будь-який захід. Взагалі, Злата навчалася на дизайнера одягу, також пройшла курси на стиліста, але своє життя не пов'язала з цим. Зараз вона проходить стажування на роботу у компанію її мами. Буде відповідати за рекламу та соціальні мережі компанії. 

– Візьми цю.. І цю.. І ще ось цю, – віддає три різні за фасоном сукні мені. Та всі рожевого кольору. 

Без зайвих слів я йду до примірочної. Чим швидше ми знайдемо сукні – тим швидше підемо їсти. Мотивація сильна. 

Перші дві сукні мені зовсім не подобаються на моєму тілі. А от третя, дуже непогана. Я доволі худа, бо балерини мають підтримувати вагу. Хоч я і намагаюся їсти все, що хочу без обмежень, та вагу так і не можу набрати. Але ця довга вечірня сукня, вона чудово приховує мою худобу. Сукня пудрово-рожевого відтінку. Вона має силует, що підкреслює фігуру, з високим розрізом на спідниці. Та собливістю сукні є дизайн на одне плече, який переходить у довгий напівпрозорий шлейф, що спадає з плеча.

​– Злато, а це не занадто? – виходжу з примірочної.

– Люба, згадай мою маму і слово занадто... Це ідентичні слова. – іронічно говорить подруга поки оглядає мене з усіх сторін. 

Тьотя Женя дійсно любить все блискуче, розкішне і дороге. Вона одягається доволі екстравагантно, та я люблю її стиль. 

– Тоді, я купую цю сукню! 

– Чекаю біля каси, – підморгує і виходить з примірочної. 

Знімаю сукню й одягаю назад свій одяг. Доволі швидко знайшли мені сукню. Я здивована, бо зазвичай ми ходимо по два кола у всіх магазинах торгового центру. 

– Ходімо? 

– Так, – Злата нервово ховає телефон до сумки. 

– Все гаразд? 

– Що? – її погляд бігає. – Так, все супер. 

– Ми домовлялися не брехати одна одній. – схрещую руки на грудях. – Я бачу, що щось не так. 

– Давай вийдемо і я тобі все скажу.

– Я швидко, – прямую до каси. 

Злата геть не своя. Що такого сталося? Щастить, що немає черги біля каси, я швидко купую сукню і йду до подруги. 

– Ходімо? 

– Мг. 

Ми виходимо з магазину, Злата озирається і тільки потім починає говорити: 

– Сестра Артура надіслала мені ось це, – віддає телефон. 

Це відео. На ньому видно, як ми ріжемо шини на машині її брата. 

– Вона хоче десять тисяч за мовчання. 

– От сучка, – декілька людей дивляться на мене. Треба говорити тихіше. – Вона ж точно знає про свого братика правду, а таке робить. 

– Що будемо робити? – Злата нервує. 

– Їдемо до Христини, – дістаю телефон. – Я маю поговорити з нею. 

– Я не хочу. 

– Добре, я сама буду говорити. Зачекаєш у машині? 

Злата киває і я викликаю таксі. Мої останні дні насичені конфліктами. Неймовірно. 

Будучи балериною, я постійно думала про репутацію, імідж і іншу фігню. Але після травми і слів лікаря про те, що я не можу повернутися до балету, – мені байдуже на все. Моє ім’я одного разу навіть очолювало заголовки жовтої преси. Веселі буди дні. 

Машина гальмує вже біля такого знайомого будинку, і я виходжу. Таксист трохи проїжджає вперед і зупиняється. Я впевнено крокую до воріт будинку й натискаю на дзвінок.

Двері відчиняються майже одразу, і на порозі з'являється Христина. Її обличчя виглядає здивованим, на ньому грає фальшива усмішка. Вона одягнена у спортивний костюм, волосся зібране у високий хвіст.

– Алісо? Яка несподіванка, – говорить вона, але в її очах блищить холодна рішучість.

– Не прикидайся, – переходжу одразу до справи, – ти знаєш, чому я тут. Припини шантажувати Злату, і забудь про свої десять тисяч.

Христина складає руки на грудях.

– Не розумію, про що ти говориш. Якщо ти про відео, то це моя страховка. Ваші дії завдали моєму братові збитків, і ви маєте за це заплатити.

– Ти дивилася це відео? – запитую прямо, нахиляючись до неї. – Ти знаєш, чому як ми ріжемо ті шини?

Вона відступає на крок.

– І що? Збиток є збиток.

– Ні, ти не розумієш! – голос стає голоснішим. – Твій брат-прекрасний-Артур-зрадник кинув Злату! Він зрадив її, крутив роман з якоюсь іншою жінкою, поки вона будувала з ним майбутнє! А тепер він отримує те, на що заслуговує.