Розділ 5

 
Після весілля Коула і Еллі ніхто не хотів розходитись.
Коул першим кинув ідею про нічний клуб — «бо це ж ми, чорт забирай», — і за пів години вся компанія вже зникала в неоновому світлі, сміху й басах, що пробивали грудну клітку.
Сесілія йшла поруч з Алексом, тримаючи клатч у руці й відчуваючи, як у тілі ще живе весільна ейфорія. Вона сміялась разом з Еллі, дозволила собі коктейль і танець без думок — просто рух, просто музика, просто тут і тепер.
Алекс спостерігав за нею краєм ока.
За тим, як вона рухається.
За тим, як відкидає волосся.
За тим, як світло клубу робить її ще більш… реальною.
— Ти змінилась, — нахилився він, перекрикуючи музику.
— Ні, — усміхнулась вона. — Я просто перестала ховатись.
Вони опинилися на танцполі майже випадково. Бас пульсував у підлозі, ритм був дикий, живий. Алекс поклав руку їй на талію — цього разу без вагань.
Сесілія не відсторонилась. Вона притиснулась ближче, дозволяючи руху вести їх обох.
— Алекс… — сказала вона, схилившись до його вуха. — Я маю тобі дещо сказати.
— Це звучить небезпечно, — усміхнувся він.
— Мені запропонували роботу, — сказала вона прямо. — Тут. У цьому місті.
Він завмер лише на секунду.
— Серйозно?
— Серйозно. І я погодилась.
Музика не стихла, але для нього вона ніби стала фоном.
— І… де ти житимеш? — запитав він, обережно.
Сесілія засміялась, легко, по-справжньому.
— В квартирі Еллі. Вона з Коулом тепер живуть разом у його квартирі, і вона сказала, що її квартира — моя, якщо я хочу.
Алекс нахилився ближче, їхні лоби майже торкнулись.
— Тобто ти… залишаєшся?
— Так, — кивнула вона. — Я більше не лечу назад.
Він повільно усміхнувся. Так, як усміхаються люди, у яких раптом склались всі пазли.
— Ти навіть не уявляєш, що зараз зробила з моїм серцем, — сказав він.
— Уявляю, — прошепотіла вона. — Бо моє б’ється так само.
Він притягнув її ближче. Танцювати стало складніше — простору між ними майже не лишилось. Це вже був не просто танець. Це було визнання без слів.
Навколо сміялись друзі, Коул щось кричав з бару, Еллі махала їм рукою, але для них двох світ зменшився до темної зали, світла і цього моменту.
— Це не кінець, — сказав Алекс, дивлячись їй в очі.
— Я знаю, — відповіла Сесілія. — Саме тому я тут.
І бас знову накрив їх — гучний, живий, як новий початок.