- Любий, де ти?
- Не хвилюйся, на роботі я.
- Чому вибухи? Коханий!
- Бахмут - передова.
- Але ж ти обіцяв!
- Пробач, кохана, що я тобі збрехав.
Тремтять її руки. Минула доба. У воєнкоматі підписує вона.
Спілкується з ним, як не бувало.
- Кохана, повернуся я!
Усміхнулася вона, але в руках вже зброя.
- Де ти, любий?
- Авдіївка.
- Бахмут - я.
Сказала дівчина, стиснувши автомат. У бронежилеті.
- Будь обережним.
- Кохана, мене не залишай!
- Я поруч завжди.
Минув уже місяць, пролунав дзвінок. Хотів почути голос коханої, а почув побратима її.
- Вибач, що дзвоню. Командир не зумів сказати, що нашої сестри більше нема.
У відповідь тиша і тільки чути біль. Минув день хлопець заснути зумів, побачив її.
- Кохана, я ж тебе оберігав!
- Любий, спи, я тебе кохаю.
- Обіцяв я вберегти, але разом з нею тепер буду стерегти.
Почув знайомий голос він. Оглянувся і побачив побратима її.
- Коханий, проснися вже час.
Сказала кохана. І хлопець проснувся, вирішив в інше місце перейти, забрав побратима й пішли, через 10 хвилин снаряд у покинуте місце влетів.
Відредаговано: 03.03.2026