Усі стежки забуто
До хати, що в кінці стоїть.
Тропинки поросли тернами,
Що не пробратися крізь них.
Усюди все красиве
І прибрано в токах.
Лише вона єдина
Забута у віках.
Схилилася до неї
Берізонька струнка,
І листям забавляє,
Нашіптує вона.
Уже давно стоїть - пустує
Вона серед осель.
Там люди приїжджають,
А тут забуто все...
Відредаговано: 03.03.2026