Стоїть на пагорбі крутому
Не то людина, не то тінь.
Бліда й змарніла, втому
Ховає темний біль.
Нервово потира долоні
І дивиться униз.
Думками, ніби вдома,
Але шукає теплоти.
Холодні руки, хоч і сонце
Яскраво світить ввишині.
Очі просять спокою
Хоч не сьогодні.
Змарнілі очі захисту
Стулилися навік.
Холодні руки спокою
Лежать на землі.
Такі яскраві й теплі
Здавалися нам ті дні.
Ніхто не знає скільки
Життів пішло за промені.
Бліда й змарніла - не людина,
Душа військового тонка.
Ясна і втомлена у бою
Подалася у даль.
Відредаговано: 06.12.2024