Розділ 37. Як усе починалося та чи можна було цьому запобігти (частина четверта).

Кожного ранку, відтоді як Ліза повернулася до Згару, Ніна поспішала до неї додому для того, щоб разом із подругою зробити щось типу розтяжки (комплекс нехитрих вправ) укупі з мізерними зачатками йоги. Єлизавета взяла її під своє крило, по-справжньому про неї піклувалася. Навіть їсти готувала на двох і все тягала лоточки (запечена риба, багато зелені, зварені курячі яйця, відварене куряче м'ясо або ще яловичина, різні там овочі, фрукти, каші, всього не перерахувати). Останнім часом, Ніна все частіше думала про те, що вона на турботу такої людини, як Назарова дружина, просто не заслуговує. А як же інакше? Що було б, якби Ліза одного разу дізналася про її думки? Мабуть, подумала б, що пригріла на своїх грудях щиру змію. Червонокнижну таку гадюку.
Болячка покинула Ніну так само раптово, як і з'явилася. Фізичні сили відновилися, проте батько усе ще забороняв їй з'являтися на полі. Доки Валентин не бачив, наша квітникарочка потроху працювала в саду, допомагала Петровичу. То щось обріже секатором. То увімкне автоматичний полив. То побачить, що якась рослина розрослася і захопила надто багато території, затиснула інші рослини, мов в лещата, тож потрібно негайно цю продуктивно-плодючу "бідолаху" викопати, поділити, а потім заново ці поділки посадити.
Життя налагоджувалась. Коли Ліза ось так, на постійній основі, перебувала поруч, то вологі мрії про Назара видавались Ніні якоюсь недолугою маячнею. Сном або видінням. От би повернути час назад, років так на вісім чи на дев'ять! Коли вони були лише удвох, коли між ними не було синочка Єви.
От і сьогодні з самого ранку Ніна бадьоро побрела до своєї сусідки. Починали вони свої вправи завжди з простенької зарядки, з розігріву. Крутили головою, плечима, тулубом і так далі. Дібровська перед цим ще й відкривала навстіж вікна, вмикала веселу музику. Далі - присідання, планка, вправи на прес, вправи на розтяжку. Найулюбленіша вправа Ніни - "жабка". Називалась вона так тому, що потрібно було відтворити позу цієї земноводної красуні і не просто відтворити, а й протриматись в ній якомога довше, поступово збільшуючи проміжок між своїми ногами. Те, як напружувалась м'язи, те, як вони тремтіли-скрипіли, приводило Ніну у якийсь щирий захват. І чому раніше, коли Ліза рекомендувала їй зміцнити своє тіло ось таким дієвим способом, із допомогою щоденної дисципліни, вона все відмовлялася, все відкладала на потім? Напевно, тому, що в її житті завжди було предостатньо фізичної активності, предостатньо фізичної роботи. Виявляється, остання не здатна замінити систематичної та усвідомленої праці над своїм тілом. 
Сьогодні Ліза явно була в ударі, бо викладалася на повну. Легінси обтягували її апетитні стегна так, що навіть Ніна мимоволі на них задивлялася; короткий топ не приховував, а лише підкреслював пишноту грудей. Майбутня відома письменниця тримала себе у чудовій фізичній формі. Мідний відтінок її пофарбованого рудого волосся, неабияк пасував до блідого аристократичного обличчя. Великі пухкі губи, виразні очі. Вона була мрією будь-якого адекватного чоловіка. А як щодо самої Ніни? Тут картинка вже не була такою райдужною. 
Колись давно Ніна прочитала про те, що сексуальними нас робить перш за все впевненість у собі. Без впевненості, без харизми, без внутрішнього стержня далеко не заїдеш.
Ніна досі була рабинею своїх комплексів. Звісно, про це ніхто окрім неї не знав. Її тіло так і не перетворилось на повноцінне жіноче, наче застрягло у підлітковому віці: було кістлявим, без натяку на форми, більше хлопчачим, аніж дівочим. Ніна рідко носила бюстгальтер (не мала такої потреби), тож про що тут ще говорити?
"Ну, що за поганий смак у цього Дібровського?  Що в нього в довбешці? Звідусіль тільки й чутно: чоловіки не собаки -  на кістки не кидаються. Кидаються. Ще й як кидаються. І готові проміняти апетитне соковите м'ясце на казна-що. От і вважай їх, чоловіків, після цього логічними та раціональними істотами. Таких бовдурів ще пошукати треба".
- Ну, що, вип'ємо по склянці морквяного соку? - запитала Ліза після того, як вони закінчили свою його-розтяжку. - У мене завжди після нього такий шалений прилив енергії. Просто кайф. 
- Давай. 
Господиня дістала із холодильника пляшку, у якій бовталась яскраво-помаранчева рідина.
- Слухай, а Назар не проти, що ти тут? - запитала Ніна.
- Чому він має бути проти?
Звичка подруги відповідати на поставлене запитання новим питанням неабияк дратувала.
- З очевидних причин.
- Яких це?
Ну, от. Знову.
- Все-таки ви подружжя. Звикли одне до одного. Напевно, складно бути не разом.
Корисний напій, себто сік, наповнив їхні склянки рівно наполовину. 
- А чому ти про це запитуєш, Ніно? Іноді мені здається, що ти хвилюєшся за наше з Назаром благополуччя навіть більше, аніж ми турбуємось самі за себе.
- Я просто почуваюся винною. Ти зірвалась сюди через мене. Фактично залишила чоловіка напризволяще.
- Ой, за це можеш не хвилюватись. Він також за тебе дуже  переживає. Це фактично була його ідея: щоб я негайно сюди примчала і поставила його дорогоцінну сестричку на ноги. Ну, я б і сама так зробила, без його настанов всюдисущих, але Назар цей процес якось пришвидшив. Просто випхав мене із дому з валізкою у руці та й по всьому. Може, у нього завелась коханка? Як думаєш? Таке може бути?
- Звісно.
- Що?
Єлизавета завмерла від несподіванки. Навіть забула витерти свої помаранчеві "вуса".
- Звісно, ні. Не завелася.
- Ой, ти мене налякала, Ніно.
- А дітей ви ще не плануєте?
- Та ні. Нам одне одного вистачає. Та й нема у мене поки що того славнозвісного материнського інстинкту. Підтирати малі зади... - вона скривилась. - Я точно не збираюся цим займатись у наступні п'ять чи навіть десять років.
- Але ж ти уже поставила мене на ноги. Можливо, тобі час повертатись?
Дібровська іронічно звела брови.
- Знову ти мене виганяєш зі свого Згару? - плеснула долонями по кришці столу. -  Та що ж це таке? Ніде нема того спокою! - мовила жартівливо.
- Я маю на увазі, що, можливо, Назар вже за тобою скучив. Вибач, якщо докучаю.
Єлизавета схилила голову набік. Посміхнулась.
- Хочу, щоб він гарненько скучив. Так, щоб потім довго з мене не злазив. 
- Будь ласка, не треба таких інтимних подробиць! - заволала Ніна.
- Так ти сама почала цю розмову.
- Почала і закінчую.
- Почекай, хотіла тобі почитати один уривок. Вчора нашкрябала. Уривок еротичного характеру і мені дуже цікаво почути твою експертну думку. Залишайся на місці, - і вона вибігла із кімнати.
"Оце так влипла" подумала Ніна.