Розділ 11. Ніні — сімнадцять років (частина перша).

Ніна дивилася фільм "Сам удома". Другу частину. Першу вони переглянули з Лізою ще декілька днів тому.
Завершувався ще один похмурий зимовий день. За вікнами пролітав дрібний сніг. У вітальні в кутку стояла ялинка, оригінально прикрашена іграшками ручної роботи - сніжинками із соломи, зайчиками з тканини, чиї светрики були вишиті цікавими орнаментами; скляними кулями, розмальованими вручну та декорованими бісером. Увімкнена гірлянда мерехтіла розсипом кольорів.
Ніна спокійно ставилася до будь-яких свят. Новий рік теж не був для неї чимось особливим. Вона вже отримала свої подарунки від батька та Єви заздалегідь. Мама надіслала чималу посилку із солодощами та брендовим одягом. Власне, вона постійно щось надсилала без прив'язки до календарних дат. Немов намагалась компенсувати свою фізичну відсутність у її житті. 
Кевін уже доволі радісно прогулювався передноворічним Нью-Йорком, коли хтось зателефонував. Це була тітка Єва.
- Як ви там, дівчатка? Все добре?
- Так. Відпочиваємо. Дивимось фільм.
- Ну, й молодці. Назар ще не приїхав?
- Ні.
- Я попросила його приїхати. Все-таки ви зовсім самі. Чомусь переживаю.
Цікаво, чому?
- Я намагалась додзвонитись. Слухавки не бере. Може, у нього телефон розрядився?
"Чудово, тітко Єво. Раніше ви хвилювались лише за нас, хоча, що з нами може статися у цьому безлюдному (п'ятеро людей мешкало), а, отже, безпечному на всі сто відстотків хуторі? А тепер ще хвилюєтесь і за сина."
- А якщо зламалась машина? І погода псується. Що тепер робити?
Ніна спокійно запевнила:
- Не хвилюйтесь. Я впевнена, що зовсім скоро він об'явиться. Тоді я вам передзвоню.
Як на зло, за вікном лише посилювався вітер, який ніяк не міг збагнути у якому ж напрямку йому дути, а тому гігантські пригоршні снігу хаотично кружляли і лише боязливо збивались докупи, перш ніж упасти на землю. Ще й темніло і це виглядало особливо загрозливо на тлі переживань тітки Єви.
Ліза уже з пів години відмокала у ванній. Не заснула?
"Настрою дивитись фільм немає. Одягнусь та гляну, що там робиться надворі. Так би мовити, відчую все на власній шкурі".
Як подумала, так і зробила. Обличчя замотала шарфом так, що виглядали лише очі. 
Ніна наче й любила зиму, але оці її безкінечні вибрики та емоційні гойдалки - сніг, дощ, мороз, ожеледиця, відлига - іноді було неможливо витримувати.
Вона відчинила двері та мало не закричала від несподіванки. Вже тут? Приїхав? А вона не чула навіть, як гуде машина. 
Назар також виглядав здивованим. Без шапки, у сірому кардигані, він зчищав з плечей всюдисущий сніг. 
- Кудись зібралась? - запитав.
- Та наче ні. 
Дівчина відступила, щоб дати йому пройти. Так, потрібно негайно дзвонити до тітки Єви. Доки гість звільнявся від верхнього одягу, а ще роззувався в доволі тісному коридорі, Ніна встигла заспокоїти його маму і навіть з нею пожартувати, що все так чудово обійшлося.
З'явившись в вітальні, Назар відразу попрямував до дивану.
- Із мамою хочеш поговорити?
- Нехай вже завтра. Передавай привіт.
"Нічого не міняється. Похмурий, а останнім часом і небагатослівний Назар Дібровський. Може, і справді втомився в дорозі? Ще, мабуть, і зголоднів."
Переговоривши із тіткою Євою, Ніна ввічливо запитала:
- Їсти хочеш?
- А ти, мабуть, хочеш закрити мої природні потреби? - почула натомість і офігіла. 
Якого дідька він це робить?!
Здається, Назар і сам усвідомив, що ляпнув. Він вже майже лежав на тому дивані і розглядаючи все навколо якимось сонним розсіяним поглядом, поцікавився в неї:
- Ти тут сама? Здається, я вирубаюсь. Зараз трохи полежу, а потім в душ. А потім спати.
Ніна раптом запанікувала.
- У душі Ліза.
- Хто?
- Моя подруга Ліза.
- А мама мені казала, що вас тут має бути двоє. Так і є. Рівно двоє.
Це було сказано на такому серйозі, що Ніна зареготала. Раптом, їй стало його шкода. Навчається, здобуваючи паралельно дві вищі освіти, та ще й працює. Навіть машину собі зміг придбати без фінансової допомоги батьків. У всякому разі, таке гордовито розповідала його мама, а тітка Єва наврядче буде безсовісно брехати. 
- Якщо захочеш перекусити, у нас багато їжі. Самих бутербродів два види. Є торт "Бите скло". Є багато закусок різних. Салат із морепродуктами. Ще фрукти оно на столі. Йогурт можу зробити. 
Потягуючись всім тілом і при цьому уважно спостерігаючи за своєю зведеною сестрою, Назар запитав: 
- Я в раю? Як же приємно бути вдома!
А через дві хвилини він вже міцно спав. Ще через дві Ліза налякано спускалась зі сходів. За цей час Ніна принесла з суміжної кімнати ковдру, якою обережно вкрила брата.
- Це хто?

Переговорювались вони пошепки.

- Я почула чоловічий голос, коли милася в ванній, і мало не впісялася зі страху.

"Блін, королева драми", подумала Ніна і повела свою подругу нагору. Але Єлизавета таки встигла кинути одненький і напрочуд зацікавлений погляд на сплячого Назара.