Епізод 7 Шлях

Глава 7

Шлях

Після робочого дня, а не закінчився о вісімнадцятій годині та ще продовжувався тим що потрібно їхати в інше місто та домовлятись з працівниками служби безпеки у вирішенні різні справ. Василь Іванович закінчив друкувати на комп'ютері справи та відразу вимкнув комп'ютер. Подивився на темний монітор і вийшов із кабінету. Повільними кроками пішов вперед. Підійшов до автомобіля та сів за кермо. Завів двигун, а в цей час людей на ринку не було. Усі розійшлися по домівкам відпочивати, а робочий день Василя Івановича продовжувався та попереду стелився довгий шлях. Подорожі тривали по декілька діб і потрібно їхати з одного міста в інше щоб домовитись у певних питаннях, а під час руху думав про минуле та дитинство, а саме проте коли займався боксом і був ще хлопцем який навіть не міг подумати що у нього саме так складеться і настане той момент коли стане директором ринку та буде працювати у службі безпеці. На той час двадцяти було безтурботне життя яке проживав у своєму невеличкому селі де займався хатніми справами і допомагав батькам. Таким було життя у селі, а також там знаходився боксерський зал. Часто згадує ті моменти коли ходив займатися боксом. Бокс допомагав відволікатися від усіх сімейних проблем та приносив певне задоволення. Під час відпрацювання ударі на боксерській груші ні про що не думав, а в такі роки мріяв стати великим боксером але склалося зовсім інакше та не так як планував. Минуло багато років та не про що не жаліє. Все подобається та має певну роботу, свої обов'язки. Бажав того щоб цього ні хто не знав, а саме того жахіття, біль яка побувала та не хотів щоб звичайні люди потрапили в такі обставини в яких опинився, а це було ще в тому віці коли вперше зустрівся із демонами та такі моменти не хотів згадувати.

Натиснув на педаль газу та повільно рушив з місця. Поїхав по прямій дорозі вперед до виїзду на головну дорогу. Подивився в обидва боки щоб не було автомобілів які можуть їхати на великій швидкості і проїхав не велику відстань. Зупинився на виїзді із другорядної дороги та повільно почав повертати ліворуч. Виїхав на головну дорогу та зупинився на перехресті. Втомлений, очі нахмурились та подивився в дзеркало, а на задньому сидінні нікого не було, а йому було самотньо. Сам зробив свій вибір та вирішив самостійно працювати. Робота нелегка та доводилось їздити далеко і мало хто із хлопців міг витримати таке навантаження. В дорозі завжди самотньо та все що він робив так це думав про різні речі і також згадував минуле. Інколи виникали думки щоб забрати до себе водієм того хлопця якого інколи зустрічав та бачив що за ним слідкують різні спеціальні служби та чомусь не дають спокійно жити адже Василь Іванович також не міг зрозуміти що від нього потрібно та для постійно переслідують і роблять різні експерименти. Хлопець був насправді з звичайної бідної сім'ї яка постійно працювала та ні з ким не знайомилась. Натиснув на педаль газу та поїхав далі по дорозі, а дорога була довгою. Для думо завжди було багато часу та важко долати таку відстань і не було з ким поговорити. Завжди був обережним з роботою знаючи що є небезпечною, а взяти помічника це також був ризик і за нього потрібно буде нести відповідальність. Проїхав через один перехресток та поїхав далі, а вже через годину доїхав до краю міста. Лінії домівок які були по обидва боки почали зникати, а попереду з'явилися поля та ліса і виднілась одна довга дорога яка вела вперед, а що на цій дорозі може трапитись Василь Іванович ніколи не знав адже знав яка у нього небезпечна робота, а попереду може чекати хто завгодно. Поглядав на боки щоб раптово ніхто не з'явився, а якщо така поява буде то він як завжди зберігав у багажнику зброю яка заряджена, і тримав її для таких випадків. Знав що може трапитись будь що. Був на стороні людей, а це багато кому не подобалось. Їхав вперед та дивився яскраве біле проміння фар яке освітлювало шлях на декілька метрів. Достатньо для рівномірної швидкості. Ніколи не перевищував та дотримувався прави дорожнього руху. В будь-якому випадку якщо трапиться якась непередбачена ситуація завжди зможе натиснути на педаль тормозу та уникнути аварії, а попереду ще була ніч. Ніде де було зупинитися щоб деякий час перепочити, а хотілося спати та так сильно що все що йому допомагало не задрімати за кермом так це те що стискав кермо та дивився вперед, і так відволікався від сну. Втома була сильною, а знаючи те що потрібно вчасно приїхати на зустріч відмовлявся від будь якого відпочинку. Ніколи нікого не підводив, завжди все робив вчасно. Шлях бував далеким та невідомим. Кожна така поїздка ставала випробуванням. За своє життя звик до таких поїздок так як це робота. Ніколи не відмовлявся від неї і вона йому подобалася. Отримував задоволення від сидінням за кермом та натисканням на педаль газу з перемиканням передач, і так їхав вперед по одній на перший погляд безкінечній дорозі яка тільки змінювала колір від освітлення неба. Десь в небі були кольорові хмари, а десь небо було чистим. Їхав вперед залишавшись один на один із своїми думками та справами які потрібно вирішити. Поїздки давали можливість більше подумати про те яке прийняти рішення та буде воно правильним чи ні. Не дивлячись на те що у нього вже була сім'я але з нею не бачився виконуючи завдання по роботі. Усе віддав заради того щоб зараз їхати по дорозі на особливу справу. Якщо б відмовився від своїх обов'язків то багато людей постраждали б. Обрав не легку долю але вірну та ніколи не зраджував собі та обов’язкам. Працював як в день так і вночі. Вихідні дні траплялись не так часто та бувало що на вихідних потрібно було раптово їхати у справах не дивлячись на втомленість та проведення часу з родиною. Ніколи та нікому не розповідав про свою роботу, а з посмішкою доброзичливо про все казав та не показував важкості. Насправді все було навпаки. Все тримав при собі та зберігав таємницю служби безпеки. Ніколи не заробляв великих грошей, а коли їх не було та закінчувалась заробітна платня полюбляв їсти звичайну капусту та беріг кошти до наступної заробітної платні. Його ніхто не розумів в тому що він може заробляти набагато більше та жити краще але відмовлявся від не зароблених грошей, а це заради того щоб можна було як змога більше виконати роботи та допомогти людям ніж мати гроші та нічого не робити. Вибрав роботу, а не розкішне життя. Якщо б не виконанні справ то цей світ перетворився на одну сумісну темряву, а таких ніколи не буде і ніхто не погодиться так працювати ризикуючи життям.