Епізод 3 Битва з демоном

Глава 3

Битва з демоном

Це сталося багато років тому, коли Олег ще був дитиною, а Іванович щодня працював на роботі та затримувався до пізнього вечора та на першому місці була робота. а решта залишалася на потім, і виконував певні накази від служби безпеки для пошуку злочинців.

Василь Іванович подивився на свій комп'ютер, натиснув кілька клавіш, вже втомився і не було жодного бажання друкувати відомості про певні справи, а коли почався робочий день, довелося виїхати на виклик, а він був терміновий. Це був виклик на огляд місця злочину і згодом повернувся на ринок. Сидів в кабінеті, який власноручно збудував, а це була не велика споруда у вигляді одноповерхового будинку. Усередині знаходилась кімната охорони, а на другому поверсі був його кабінет. Надрукував кілька справ і їх потрібно було зробити якнайшвидше, а потім відправити електронною поштою до служби безпеки. У вільний час не любив відпочивати і постійно подобалось щось робити та від цього отримував задоволення. Виконував різну роботу, а іноді коли комусь із працівників ринку потрібна була фізична допомога, і він власноруч відвантажував деякі речі з квартири в інше місце, а також допомагав жінкам облаштувати місце продажу, і потім уже займався своїми справами. Але сьогодні у вільний час вирішив піти на ринок та подивитись, як у людей справи. Було як завжди коли великий наплив покупців, всі купували потрібні речі та кожен залишався задоволений якістю обслуговування. У Івановича на обличчі з'явилася посмішка. Бачив як люди працюють і так само, як він. Ніхто не ставився зухвало до роботи і все йшло на краще. Кожен заробляв заробітну плату, а покупці отримували те, що вони хотіли, і все без обману чи шахрайства, а якщо такі продавці з'являлися на ринку, він це помічав та перед тим як їх звільняв спочатку вибачався та пояснював у чому причина їхнього звільнення, а потім просив піти і більше ніколи не повертатися. Дбав про якість обслуговування та задоволення покупців, ніколи не хотіли, щоб хтось із них був ошуканим і насамперед на це звертав увагу. Тут купували речі звичайні люди, яким не так легко в цей час заробляти гроші та доводиться дуже важко працювати, щоб забезпечити свою сім'ю і купити нові речі, які вони носять довгий час, а це по кілька років, а то й більше. Дивлячись на те, що людям дуже важко заробляти гроші, він не хотів, щоб ці люди які працюють щодня, а він знав, що таке працювати, були обдурені, і тому такі люди, які займалися шахрайством, він їх просив піти. Не хотів зіпсувати репутацію ринку та ніколи не спілкувався з тими, хто бреше та заробляє на чужому горі, задовольняє свої потреби. Кожен може працювати та заробляти, але не кожен це хоче робити. Усі хочуть мати гроші, але ніхто нічого не хоче роботи. Усі хочуть жити добре, але ніхто для цього нічого не робить та намагається нажитися на чужому горі, а це неприємні моменти для директора ринку, який завжди був чесний та допомагав людям. Ніколи нікого не обманював, і сумлінно ставився до кожного продавця. Всі знали його якості, ніколи не обманював, і в цей день, коли у нього з'явився час, він вийшов зі свого одноповерхового будинку, став біля входу, подивився в лівий бік та правий, а попереду два ряди, і там ходили покупці. Підходили до продавців з посмішкою, а під час розмови показували ті речі, які їм потрібні та розповідали про якість і властивості. Якщо покупцю це подобалося, підходило та коли продавець продавав, як завжди, робив знижку і багатьом це подобалося. Покупець, коли бачив ціну, розумів високу вартість та завжди був радий знижці.

Василь Іванович пройшов двадцять метрів між рядами, подивився на продавців, а вони стояли, кивали головою, віталися з ним, а жінки посміхалися. Але він не посміхався у відповідь так як був одружений та знав що подобається жінкам, а відповідати взаємністю не міг дотримуючись вірності шлюбу. Якщо почне посміхатися іншим жінкам то, це буде казати про те, що уже з ними заграє, а в нього є жінка, і це б нікому не сподобалось. Тому усе що робив у відповідь так це суворо хитав головою, вітався з кожною усміхненою жінкою та далі йшов у своїх справах. Ніколи не посміхався жінкам, завжди був вірним своїй одній жінці, і на це також багато хто звертав увагу. Директор ринку відповідальний до всього. Жінки голосно сміялися, намагаючись привернути до себе увагу, але не звертав на це уваги та завжди тримався певної межі знаючи про те, що це початок зради. Навіть посмішка іншій жінці це вже зрада та початок чогось більшого. Ніколи ця межа не перетиналась і за це також поважали, що людина, яка має певну владу, інтелект, статус, ніколи не заглядається на інших.

Попереду побачив хлопця, підійшов до нього, а він тут почав нещодавно працювати, і йому було вісімнадцять років, а ціль роботи це спортивний автомобіль, який уже хотів купити дуже давно, але у нього не було можливості працювати і Василь Іванович, коли побачив цього хлопця, подивився на нього, а він тут недавно, новенький. Хлопець продавав спортивний одяг, а це спортивні штани та кофти.

Василь Іванович підійшов, а хлопець його не знав та сказав:

- Добрий день. Як ваші справи?

Хлопець глянув на незнайомого чоловіка, кивнув, і йому було якось не по собі та відповів:

- І вам добрий день.

Василь Іванович посміхнувся:

- Як ваші справи щодо продажу спортивного одягу?

Хлопець почав губитись, що відбувалося і чому саме ця людина запитує у нього як справи, а не запитує, що у нього є з нових моделей, і які краще купити спортивні штани, з якого матеріалу та натомість відразу ставить такі питання, хлопець відповів: