Розділ 18.

Люба наша дівчинко!

Я бажала б звернутися до тебе так само, як звикла робити це кожного разу, коли благала Сельгу про допомогу в твоїх пошуках! Та гадаю, зараз не кращий час для цього, адже за своє життя ти звикла до іншого імені.

Мені шкода, що ми змогли знайти тебе тільки тепер, завдяки цьому чоловікові, Чарлі. Тебе сховали навіть занадто добре – ніхто і уявити не міг, що їм спаде на думку провести ритуал переродження! Чесно кажучи, пишучи тобі зараз ці слова, мене долає обурення!

Дівчинко моя, прошу тебе, не ігноруй моє прохання! Скористайся артефактом, який тобі також передасть Чарлі. З ним ти зможеш відразу перенестися в родовий маєток герцогів Рей. При особистій зустрічі я зможу дати відповіді на всі твої запитання, яких, я впевнена, зараз тільки побільшало.

Я б хотіла приїхати особисто, але стан здоров'я не дозволить мені ані довгих поїздок, ані миттєвого перенесення артефактом.

З любов'ю, герцогиня Адаманта Хайра Рей.

Цього листа я перечитувала вже втретє, але всеодно не могла збагнути написаного в повній мірі. Вперше за стільки років мені написала бабуся з боку батька. Та що вона мала на увазі, сказавши, що мене сховали ритуалом переродження?

Ритуал ніколи не проходив безслідно, він обов'язково змінював в людині ще щось, окрім зовнішності чи аури. Інколи, коли щось йшло не так, люди сходили з розуму внаслідок ритуалу. Я б могла порівняти власний випадок з їхніми, але... Так, те саме але – моє божевілля наступало на п'яти тільки останній рік, після смерті батьків.

Піднявши погляд на засмученого Чарлі, який зараз з сумом усміхався мені, я зрозуміла, що все написане – правда.

– Чому я дізнаюся тільки зараз? – хрипким голосом запитала, стиснувши листа. – Чому не раніше? Чому не від батьків?

– Вони не хотіли, щоб ти дізналася про це, – промовив чоловік. – Точніше, бажали, щоб дізналася про все як можна пізніше. Я шукав можливості зв'язатися з герцогами, коли зрозумів, що той ритуал був зав'язаний на вас трьох. Переродження пов'язало тебе з мерцями, змушуючи йти до них. Саме це було твоїм прокляттям, а не те, що їх вбило.

– Гаразд, з переродженням все, більш-менш, зрозуміло, – видихнула, впершись на спинку крісла. Ми сиділи на терасі дому Чарлі, з чудовим видом на Селену. – Та до чого тут герцоги? Яке їм взагалі діло до всього? І чим вони можуть допомогти?

– В мене залишилися деякі зв'язки з бурного минулого, – усміхнувся Чарлі, – Томас також допоміг, тож ми знайшли достатньо доводів, аби покластися на сімейство Рей. Наскільки мені відомо, а відомо мені чимало – знаєш же, ким я був і залишаюся, – нещодавно, в університеті, ти зустрілася з некромагом. Він знищив не тільки твою прив'язаність до царства Араану, але й позбавив тебе звичних орієнтирів. Левеня, твої батьки були твоїми якорями, які... як би пояснити... вони стримували тебе від божевілля. Твоє переродження провели через дзеркальний коридор. Це найнадійніший ритуал, але, в той же час, найнебезпечніший. Скарлет, твоя душа, та, що мала зайняти тіло новонародженої дівчинки, залишилася по іншу сторону дзеркала. Зараз ти... відображення, яке не може вижити самостійно, без якоря.

Чим більше він говорив, тим сильніше напружувалася я. Здавалося, всі мої м'язи зараз нагадували натягнуті струни – ще трохи, і вони не витримають.

Я – відображення?

– Це неможливо, – пробурмотіла, з усієї сили стиснувши долонями підлокітники крісла. – Я прожила стільки років... я не можу бути просто відображенням! Я жива, Чарлі! Я можу відчувати, можу контролювати власне тіло та магію!

– В тебе немає власних почуттів, левеня, – промовив чоловік, підійшовши до мене. Він ласкаво торкнувся мого волосся, бажаючи заспокоїти. – В тебе є зв'язок з якорем, чиї емоції ти відчуваєш. Спочатку це були твої батьки, зараз, напевно, Артур. А власна магія тобі майже не підкоряється. Мені шкода, моє маленьке левеня. Мені дуже шкода.

– Це не може бути правдою, – похмуро відповіла, намагаючись осмислити почуте. – Не може... Чарлі... Що на мене чекає?

– Ритуал потрібно відмінити, – тихо промовив він. – Він став небезпечним для тебе та твоєї душі. Вона дуже виснажена. Як би ж я тільки знав, які в цього переродження будуть наслідки, я б ніколи не погодився на все це. На щастя, герцогиня погодилася зі мною, тому зовсім скоро король повинен заборонити цей жахливий ритуал.

– А що буде зі мною? – тихо запитала, боячись почути відповідь.

– Всі повернуться туди, де повинні бути, – зітхнув чоловік, міцніше стиснувши мене в обіймах. – Душа провела в задзеркаллі близько двух десятків років і я навіть не впевнений, що вона не зійшла з розуму. Ти погодишся?

– Я... не знаю, – розгублено відповіла.

– Я розумію, – промовив Чарлі. – Але спробуй прийняти рішення до вечора. Якщо наважишся – варто тільки активувати артефакт переносу. Якщо ні – я зрозумію це.

– Що буде... якщо я повернуся? Вона не буде пам'ятати тих, кого знаю я?

– Ніхто зараз не може сказати напевно, левеня. Тема задзеркалля дуже слабко вивчена. Мені не відомо, що відбувається з душею, я так само не знаю, що з вами буде, коли проведуть зворотній ритуал. Провести його може тільки той, в чиїх жилах є кров твого батька, адже саме він підмінив душу в цьому тілі, тому я зв'язався з герцогинею. Все залежить від твого рішення, левеня. Ніхто не стане наполягати.

Я розуміла, чому він так каже, адже росла разом з цим тілом і дітлахами Асте, поки справжня душа була замкнена в задзеркаллі. Чарлі не знав її, але розумів, що це не правильно. Відображення не може зайняти місце душі. Напевно, тому я потрохи сходила з розуму та так легко піддавалася впливу чужим емоціям.