Ґриморія

Пісня закоханої відьми

***

Я кину в казанчик трохи кориці,
Щоб ти цілував мене аж до світлиці
Я кину у казанчик трішки сміху,
Щоб ти не боявся моєї втіхи

Я ворожу на картах – і випадає,
Що ти мене любиш, і місяць це знає.
Та карти сміються, бо то лише гра,
А справжнє кохання у серці жива

Замість магії пісня лунає,
Бо справжнє кохання без чарів буває.
Але головне, щоб ти пам’ятав:
Любов – то найкраща зі всіх моїх страв!

А як забудеш – то я нагадаю,
Закляттям із жартом, і я тебе знаю.
Тож слухай мій спів, не тікай у пітьму,
Бо я закохалась – я тебе не виню.

Подобається

#478 в Різне
#22 в Поезія
#141 в Містика/Жахи

Відредаговано: 02.06.2026